Максиму було 90 років. Він жив на своїй квартирі в одному із старих будинків. Дружину Максим втратив у шістдесятирічному віці, а от син чоловіка, сімдесятирічний Ігор, проживав у хоспісі.
У чоловіка діагностували рак кісток останньої стадії. Саме тому Ігорю була вкрай важливою медична допомога. Хоспіс – це був якраз чудовий притулок для нього.
Максим жив дуже скромно – лише на одну пенсію. Важко доводилося літньому чоловікові, адже він практично не виходив з дому, його час до часу доглядала сусідка,яка приносила хліб і якісь продукти. Самотність оселилася у квартирі старенького.
І ось одного разу Максиму прийшла в голову чудова ідея-а що якщо переїхати до Ігоря. Син і він не будуть самотніми, до того ж Ігор зможе переносити свою хворобу легше.
Максим замовив таксі, сів у машину і поїхав. Весь медичний персонал аплодував старенькому батьку, адже більшого вияву любові поки що вони не бачили.
Максим підійшов до ліжка сина і усміхнувся. Батько ніколи не залишить дитину, а любов – не минає.