Моя дружина дуже не любить мою маму, а я не можу зрозуміти чому. Ми й живемо всі 15 років нашого шлюбу окремо й бачимось нечасто, а ненька моя для Каті ворог номер 1.
От тільки заходить мова про те, що моїй мамі потрібна якась допомога чи просто про неї говоримо, моя дружина починає кричати й завжди все закінчується сваркою між нами. Якась вона не вихована в цьому плані, але що поробиш, саме її я колись обрав собі за дружину та на роль матері моїх майбутніх дітей. І тут Катя не підвела, а народила мені троє гарних синів.
Нічого схожого з недосконалістю чи неналежним вихованням немає у рисах характеру моєї мами. Я пишаюся цією жінкою, правда. От ненька моя без слів завжди все розуміє і відчуває настрій моєї дружини, ніколи не піде з нею на конфлікт і завжди промовчить, якщо моя Катя її задіває.
Мабуть, вся справа у вихованні, думав я, але мама мені сказала інше. Якось ми розговорилися з нею про її відносини з єдиною невісткою, моєю дружиною, і вона сказала, що чудово її розуміє, бо сама колись була на її місці. Тому не ображається ніколи й навіть співчуває. Каже, що ділити чоловіка зі свекрухою нелегко.
При тому всьому моя мама любить мою дружину й завжди говорить про неї хороше. А я не перестаю дивуватися цьому. Якась дивина – мама б мала злитися на мою Катю, а вона на неї молиться, бо та, бачте, їй онуків народила. Всім добра!
