Орест та Олег – два рідні брати. Різниця у віці між ними невелика – всього два роки. Зараз вони вже дорослі. Орест працює адвокатом. Заробляє дуже пристойно, нещодавно придбав квартиру. Одружився з простою дівчиною з села Марині. Вона працьовита, добра та людяна. Завжди прибіжить на допомогу, ніколи не відмовить. Орест з Мариною виховують двоє дітей шкільного віку. Маринка працює адміністратором в ресторані. Батьків у неї давно уже немає, на жаль. Свекруха Марини навіть з ними не встигла познайомитися. Та всяке в житті буває.
Олег працює простим вантажником, заробляє мало, вистачає хіба на життя. Офіційно одружуватися не став, так з Ольгою живуть цивільним шлюбом. Спільних дітей теж не мають, лише син Ольги від першого невдалого шлюбу. Хлопчик пішов цього року до школи, то їм довелося геть кредит брати на покупки, бо рідний тато не платить ал1менти та й взагалі не дає чути про себе.
Ірина Петрівна – мати Ореста та Олега, чоловіка втратила два роки тому. Раптова хв0р0ба швидко забрала людину. Жінка довго тривожилася, не могла ходити на роботу, спати спокійно, спілкуватися з людьми. Та якось помаленьку сини витягнули матір таки з депресії. Старалися більше проводити часу разом, звали на пікніки, просто в гості, жодне свято не пропускали, щоб не припросити маму до себе.
З обома невістками стосунки однакові. Ірина ніколи не робила різниці навіть між внуками, при тому, що син Олі їй не рідний. Проте подяки цьому мало. Ірина Петрівна замітила, що Олег якось байдуже ставиться до рідної мами останнім часом. Вона не могла ніяк второпати, у чому справа та в принципі й досі не розуміє.
Почалося все весною з банальної дачі. Ірина Петрівна вже безліч років поспіль обробляє земельну ділянку, садить там лише найнеобхідніше, що дійсно розходиться влітку та взимку на столі. Колись вона поралася виключно зі своїм чоловіком там, ніколи не долучала до цієї справи синів, бо потреби не було. Та після втрати чоловіка здоров’я Ірини помітно похитнулося.
Орест сам це бачив, що мати вже нездужає, попри не дуже ще старий вік. Тому з його боку допомога була виявлена першим. Він разом з дружиною та внуками приїхали на дачу, допомогли матері все скопати, зробити рівці, посіяти. Потім Ореста дуже завантажили роботою, він не міг приїхати, щоб допомогти прополоти все те, що посходили на грядках.
Тоді Ірина Петрівна сама першою зателефонувала Олегу та попросила, щоб виділив якийсь день та допоміг матері. Яким же було її здивування, коли почула лише відмову. Олег щось говорив про дуже насичений графік, постійну втому, ще й в Ольги на роботі негаразди, а малий хворіє. Мамине серце все розуміє, тому на цей раз мусила, хоча не дуже хотіла звернутися до сусідки, бо знала, що сама не впорається.
Наближався день народження Ореста. Він зібрав за родинним столом всіх найближчих. Олег приїхав з жінкою та хлопчиком, маму привіз власне Орест. Маринка накрила смачний стіл, що ломився від страв. Посиділи, погралися з внуками, почалася бесіда за дачу. Олег якось все хотів ухилитися від цієї розмови, та не вдалося.
– Мамо, як ти тоді впоралася? Олежик приїжджав допомогти? – запитав радісно Орест, бо справді був такий заклопотаний останні декілька тижнів, що й забув запитати маму про грядки.
– Так, Олег казав, що неймовірно втомився, приїхав пізньою ніччю від мами, – якось першою заговорила Оля.
Мама здивовано вирячила очі та подивилася спочатку на невістку, потім на Олега. Чоловік сидів червоний, як рак. Він не знав, куди подіти не лише очі, а самого себе. Сказав, що голова розболілася, та вийшов з-за столу. Ольга наче нічого не помітила, що чоловік якось не на жарт розхвилювався. Ірина Петрівна вирішила бути мудрішою, не видала сина, вирішила, що пізніше при нагоді наодинці з ним поговорить. Все, що змогла видушити з себе:
– Так, Олечко, роботи було дійсно дуже багато. Зате восени порадує урожай. Тоді собі поділимо між собою.
Наближався вечір. Позбирали все зі столу. Вирішили, що сьогодні всі переночують в Ореста. Квартира була досить просторою, тому дозволяла розмістити таку кількість гостей. Коли Ольга пішла до ванної кімнати, а Орест з жінкою ще милувалися краєвидами на балконі, мама тихенько підійшла до Олега. Вона зазирнула йому в вічі, а чоловіку здалося, що в саму душу глянула:
– Що ти скриваєш, сину? Розкажи мені, я не дружина, постараюся зрозуміти, що б там не було.
– Мамо, мені так соромно. Я так заплутався. Я зустрів іншу жінку. Вона зовсім не така, як Оля. Легка, без вічних проблем, з нею цікаво та просто. Можливо, я просто оступився тоді?Можливо, тому й не освідчився досі Ользі, бо відчуваю, що то не моя доля?
– Олежку, я все зрозуміла. У таких справах я не порадник. Розбирайся зі своїм серцем сам. Та ось те, що ти проміняв матір на іншу жінку – образливо. Запам’ятай, у важку хвилину я швидше прийду, примчуся, прибіжу, ніж будь-хто інший.
Олегу стало соромно за свій недорослий зовсім вчинок. Він винувато опустив очі та обійняв маму міцно:
– Пробач. Я більше так не робитиму. Наступного разу на дачу їду сам, щоб ти не гнула свою спину, мамо.
