Та так, що інколи жінки було аж забагато в житті доньки – особливо, коли та вже вийшла заміж. Тепер вона могла «піклуватись» ще й про зятя. І саме через це в родині часто виникали суперечки.
Олю з п’яти років виховувала тільки мати – батько покинув їх заради іншої жінки та ніколи не згадував про них. Чоловік влаштував своє особисте життя, у нього народились діти й він не хотів пригадувати про свою першу дружину та доньку. А мати Олі занадто горда, щоб просити допомоги у колишнього – а грошей на дитину частенько не вистачало. Та Марія намагалась викручуватись – десь позичить, десь підзаробить, десь зекономить. І так їй вдавалось вижити. Жінка влаштувалась на дві роботи й саме тому маленька Оля завжди була гарно одягнена, нагодована та отримувала подарунки. Марія просто розчинилась у доньці, що дуже заважало їй влаштувати власне життя. Вона зустрічалась з чоловіками, але ніколи не погоджувалась прийняти його у свою сім’ю.
За декілька років Марії вдалось знайти хорошу роботу з великим заробітком – жінка була відмінним бухгалтером, тому її дуже цінували. І завдяки своїй завзятості вона змогла багато досягти – купила собі власне авто, зробила хороший ремонт у квартирі та при цьому добре жила.
Колі Олі було 20 років вона повідомила мамі, що збирається заміж. Жінка зраділа та дізналась, що хлопець з села. А це означає, що власного житла у нього немає та й батьки, як вона зрозуміла, не можуть допомогти. То ж вона вирішила придбати для доньки житло сама. у неї якраз були гроші, які вона відклала після продажу спадку від батьків. Цієї суми вистачить на хорошу двокімнатну квартиру неподалік неї. Так і було вирішено.
І все було б добре, якби жінка просто подарувала квартиру доньці. Але вона вирішила, що має право керувати життям молодої сім’ї – вона сперечалась через ремонт, їй не подобались штори, які обрала донька, вона сварилась через диван. Марія Павлівна втомила всіх своїм контролем – вона ж свято вірила, що робить усе правильно, адже це справжня турбота про рідних. Тим паче, що у жінки не було нічого іншого у житті – робота та донька. Особисте життя так і залишилось не влаштованим.
Саме через це Марія частенько не розмовляла з донькою – сварки закінчувались сльозами жінки та криками. І так, після однієї з них, теща гримнула дверима та вибігла у під’їзд, де натрапила на немолодого чоловіка. Ним виявився сусід її доньки – Петро Васильович. Чоловік жив сам, адже жінку він давно втратив, а діти росли окремо. Та Петро був у гарній формі, ще працював і виглядав доволі симпатичним. Так слово за слово і вони домовились про зустріч за горнятком кави.
Все складалось якнайкраще для жінки – стосунки з чоловік з дружби переросли у щось більше. І це не могло не тішити Марію. Та і її доньку теж, адже мама стала спокійніша та менше пхала свого носа у її справи.
Виходить Марія придбала не просто житло для доньки, але й знайшла своє щастя. Жінка зрозуміла, що таки забагато намагалась контролювати доньку – а все тому, що їй не було чим зайнятись. Та зараз все змінилось. Вона почала не надто докучати молодій сім’ї, а більше часу проводити з новим коханим. Який, до речі, вже встиг зробити їй пропозицію.