Марина виросла у маленькому містечку і була зі звичайної родини: мама – продавець в магазині, а батько – водій регіонального автобуса. Дівчина була єдиною донькою в сім’ї й завжди скаржилася всім на те, що її батьки бідні й не дали їй всього того, що їй було необхідно. Не втрачала вона можливості й дорікнути цим прямо в очі своїм батькам, на що вони дуже засмучувались, бо не мали можливості наздогнати всі бажання амбіційної доньки.
Та одну свою мрію Марина здійснила сама – поїхала в столицю і знайшла собі багатого чоловіка. Вийшла за нього заміж і жила у великому будинку, надолужуючи все те, що пропустила за браком коштів – жила на широку ногу. Чоловік возив її відпочивати на дорогі курорти, купував шуби й діаманти – саме про таке життя мріяла дівчина.
До своїх батьків вона ж не їздила і навіть не згадувала про них. І часто телефонні дзвінки матері просто відбивала. А коли вже брала трубку, то не хотіла слухати про те, що її батько дуже хворий і йому потрібні були кошти на операцію. Дівчина не хотіла тріпати собі нерви, а батьки, як вона думала, й самі справляться.
Та вони так і зробили – назбирали коштів на операцію всім світом, а коли потрібні були гроші на реабілітацію, то віддали під заставу свій будинок. Згодом мати перестала зовсім турбувати доньку, а та була тільки й рада.
За всі п’ять років Марина навіть не подзвонила додому, вона соромилась своїх бідних батьків і не хотіла, щоб її чоловік їх чув чи бачив. Бо вона ж стала королевою, тож у неї повинно бути все гарно й багато в житті. А мати з батьком були бідні та нещасні й не вписувалися до її ідеальної картинки.
Та життя крутнуло так, що чоловік Марини лишився всіх своїх статків і сів за ґрати: мабуть, за дуже «чесне» життя. Й жінка залишилась на вулиці голою й босою, як то кажуть. Мало того, вона захворіла й почувала себе дуже погано: нетерпимо боліло серце й голова.
Їй нічого не залишалось, як подзвонити матері й попросити грошей на білет додому. Й звісно, що та не відмовила.
А коли Марина приїхала до батьків, то побачила, що вони досить таки непогано живуть: батько бігає здоровий і став займатися фермерством – засівати поля зерновими культурами, за що отримував непоганий дохід. Вони з матір’ю зробили гарний ремонт у будинку й жили щасливим ситим життям, про яке колись тільки мріяли.
Своїй доньці вони ж не відмовили в допомозі, сказали, що вона може жити вдома і якщо є бажання, то нехай допомагає їм чим зможе. А першим же ділом батьки відправили Марину до приватної лікарні покращити своє самопочуття і звісно, що їхнім коштом.
