Я завжди вірю, що людям усе повертається сторицею. Тому ніколи не намагаюсь мстити. Проте, свекруха моя, здавалось, ніколи не отримає назад те, що випромінює. Не побоюсь сказати, що вона з1псувала усе життя і мені, і своєму синові, і нашій дитині. Та 3ла я не тримаю. Доля з нею поквитається.
Я вийшла заміж у досить юному віці. Мені на той час виповнилось 18 років. Дмитро був старшим на 6 років. Здавалось би, можна його назвати зрілим, самостійним, дорослим чоловіком. Я теж так гадала, допоки не побачила правди, яка була для мене надто гіркою. Дмитро – справжній матусин синочок, який просто не вміє думати своєю головою.
Здавалось би нічого страшного, якби це не впливало настільки на моє життя і нашу сім’ю. Та ще й свекруха просто дуже дивна жінка, яка любить лише себе і Дмитра. А решту світу вважає ворожим і таким, який потрібно постійно карати й ображати. Чесно кажучи, це почало набридати навіть ще перед весіллям. Організація його – це справжнє пекло.
І хоча такими подіями завжди займаються наречені, особливо дівчата, в нас парадом постійно заправляла свекруха. А коли щось і йшло не так, як хотілось жінці, вона обов’язково починала ображатись. Особливо, що стосувалось гостей. Ми досить культурно і обережно пояснили, що не хочемо скликати тих, кого не знаєм.
Так я завжди вважала, що святкувати треба в оточенні найрідніших. І Дмитро мене спочатку підтримував. По свекрусі було видно, що вона невдоволена, а наступного дня і зовсім не говорила ні до кого. От Дмитро не витримав і піддався їй. В результаті на весіллі було запрошено 300 гостей і 230 з них – друзі і численні родичі Галини Дмитрівни.
Час минав, а ненависть свекрухи до мене лише зростала. І це постійно мене гнітило. В такій атмосфері я вивчилась якось. Навіть не мала кому пожалітись.
Мати моя давно померла. Був тільки тато, який не розумів цих жіночих сварок. Та й жив він далеко. Тому поїхати так просто до нього я не могла.
А от остання подія таки змусила. Ми з чоловіком тепер частенько сварились через свекруху. Останнім часом стосунки похололи. А я дізналась, що вагітна. Насправді, новина приємна. Зрозуміло, що побачивши тест, я зраділа. Дмитро наче теж змінився. Та от свекруха сполотніла, навіть не привітавши пішла.
Наступного тижня я щаслива блукала по дитячих магазинах. Приглядалась до цін, думала про щасливе майбутнє. На УЗД встановили термін 2 місяці. Повернувшись додому, я побачила свої сумки біля порогу. Дмитро з матусею сиділи мовчки і були злими. Я спитала що трапилось і вони сказали мені забиратись.
Виявляється, свекруха намовила Дмитра, мовляв дитина точно не його. Я просто шокована. Зараз поїхала до тата. Добре, що хоч він мене дуже підтримав.
