У дев’яностих ми з сином переїхали із села у місто. Я виховувала його сама без чоловіка. Мабуть, через хвилювання, що йому бракує батька і що сільський хлопчик може погано сприйматися міськими дітьми, аж надто йому у всьому потурала, закривала очі на чимало проступків, завжди його вигороджувала перед учителями. Як то кажуть, за що боролась на те і напоролась. Виріс мій Андрій еrоїстом та обманщuком.
Хвилювалась, що й дружину таку саму в дім приведе, але сталося справжнє диво. Іринка була далеко не першою дівчиною з якою мене знайомив син, але вона була першою насправді хорошою та приємною людиною. Не подумайте, це не свекруха в мені говорить, це не те, що мені просто не подобалися обраниці мого сина, але насправді то були невиховані дівчата, могли деякі навіть і не вітатися. Але Ірина сподобалася мені з першою зустрічі. Вона була проста дівчина із звичайної родини, але дуже уважна, компанійська, весела, я полюбила її як власну дитину. А тому дуже раділа, коли вони з Андрієм вирішили одружитися.
Весілля ми організовували разом із батьками Іри. Саме у період планування ми з ними й здружилися. Я раділа, що ми поріднилися із такими хорошими людьми. Десь глибоко у серці я сподівалася. Що це все добре вплине на Андрія і він нічого не зіпсує. Але сподівалася я таки марно.
Не пройшло і кількох місяців, як мій син награвся у сімейне життя і взявся за старе. Почав десь пропадати вечорами, гуляти із друзями, як наче підліток. Я підтримувала Іринку як могла. Ми з нею разом пекли торти, сиділи вечорами за чаєм, іноді ходили на прогулянки. Я все дивувалася, як так сталося, що невістка мені стає ближчою за рідну дитину. І це я не перебільшую, вона також спілкувалася зі мною не просто із ввічливості, говорила, що їй цікаво і що я даю їй корисні поради.
Другим проблиском повернути сина на путь істинний стала новина про те, що у них з Ірою з’явиться дитина. Я була на сьомому небі від щастя. Як же мені подобалося купувати всі ці маленькі костюмчики, як я тішилася, адже у часи коли Андрій був дитиною такого розмаїття не було. Відверто кажучи, ця новина і справді зробила Андрія якимось іншим. Він влаштувався у велику компанію, почав все більше часу проводити вдома, разом із дружиною, ходив із нею по лікарях і дуже цікавився усім, що пов’язано було з появою малюка. Нарешті я видихнула спокійно і вирішила, що все буде добре і я зможу на старості років няньчити онука та перестати хвилюватися за поведінку сина.
Якось увечері я поверталася додому із магазина і помітила машину сина, я зраділа, що він мене підвезе і не доведеться самій нести важкі пакети. Але. Коли я підійшла ближче, то побачила, що з Андрієм у машині сидить якась дівчина, це була не Ірина. Я вже хотіла підійти та сісти у машину, аж побачила, як вони поцілувалися. Швидко повернувши за будинок, щоб мене було видно, я стояла і не могла повірити своїм очам, як же так? Що ж він собі думає? Тепер не знаю що й робити, сказати Ірині я не можу, це її засмутить і ще й може нашкодити вагітності, але й мовчати про таке недобре.