Міцна дружба ледь не зруйнувалася через прості непорозуміння

Зі своєю подругою Віталіною ми знайомі понад 15 років. Познайомилися ще у молодших класах школи, так відтоді й не розлучні. Разом навчалися, проводили увесь вільний час. Звичайно, у кожної з нас були й інші люди, з якими ми були у добрих стосунках, але ніхто так і не зміг замінити нам один одного.

Однак нещодавно з нами трапилася неприємна ситуація, яка майже поставила хрест на нашій дружбі. Так вийшло, що мені в університеті запропонували взяти участь в міжнародній програмі по обміну зі студентами. Звичайно, що погодилася, хоч зовсім не було впевнена, що пройду конкурсний відбір. Заявку подала ще у серпні, очікувати потрібно було не менш як 3 місяці. І ось, у листопаді мені прийшла відповідь: прийнято. Я була така щаслива! Це ж безкоштовна можливість навчатися в Європейському університеті протягом року!

На жаль, усмішка зникла з обличчя. Коли я побачила дату вильоту з України: 14.12.2021. Це наступний день після дня народження Віталіни. Чесно кажучи, стало доволі прикро, що ось так пропущу святкування, адже до цього не було жодного року, коли ми б не були разом у це свято. Скажете, що виліт наступного дня, тоді чому я думала, що не буду присутня? – Насправді літак вилітав із столиці, до якої мені ще майже добу добиратися на поїзді. До того моменту залишалося більш як місяць, тому я вирішила поки нічого не розказувати подрузі. Не знаю, просто не могла так просто повідомити, що покидаю Україну на рік і навіть не буду з нею на її день народження…

Місяць пройшов дуже швидко. Нічого не залишалося, тому за тиждень до визначного дня, я все розказала Віталіні. Вона образилася. Звичайно, можна її зрозуміти, однак хіба це моя провина? Не я ж встановлювала дати…Мені все одно вдалося придбати їй подарунок, хотіла передати його через батьків подруги. Однак мені пощастило. Батько взяв відпуск на роботі та погодився відвезти мене до аеропорту на своїй машині! Тоді це займе лише декілька годин. Я щаслива, взяла подарунок та побігла до Віталіни, але мені ніхто не відчинив…Здається, нікого не було вдома.

Я чекала понад 3 години під під’їздом, як підійшла її матір. Передавши подарунок, попросила висловити щирі вибачення від мого імені…Подруга написала мені лише через декілька місяців, після того, як дізналася, що я не просто передала пакунок, а чекала її, аби привітати особисто. Ми ледь не припинили нашу дружбу, а все через порожні образи та невміння поговорити.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Міцна дружба ледь не зруйнувалася через прості непорозуміння