Я завжди захоплювалася своїм батьком, однак цієї Новорічної ночі впевнилася в черговий раз – він чудова людина. У молодості батько закінчив музичну консерваторію, час від часу давав концерти у місцевій філармонії. Однак основний його заробіток все ж від офісної роботи, яка його сильно стомлює. Ще б! Творча людина просто не може відсидіти вісім годин, роблячи монотонну роботу!
Через неоднозначну ситуацію в країні, постійні скасування концертів, батько не брав до рук скрипку понад пів року. І тут, напередодні Нового року, заявив мені з матір’ю, що цього разу не буде із нами святкувати за новорічним застілля, прекрасно розуміючи, що збирається вся родина: і його батька, і теща, і племінники. Чесно кажучи, ми навіть дуже здивувалися такому.
Виявляється, батько нещодавно відвідував з другом його дочку, яка, на жаль, знаходиться в обласній дитячій лікарні. Там знаходяться дуже багато дітей, які не зможуть відчуття радість від зимового свята. Це настільки його вразило, що він вирішив: цієї ночі буде грати під вікнами новорічні пісні, щоб всі, і діти, і працівники, змогли відчути святковий настрій.
Він так і зробив. Взяв інструмент і о 23:00 пішов на свій сольний концерт. Подумавши та обговоривши, я зателефонувала усім, хто мав прийти у гості та повідомила про зміну локації. Рівно о 00:00 ми всі, – батько із скрипкою, матір, я, уся наша родина, – разом із шампанським зустрічали Новий рік у дворі дитячої лікарні, з вікон якої виглядали усі її поселенці.
У той момент я справді була щаслива, що є дочкою такої прекрасної людини.
