Знаєте, у мого друга завжди в університеті все складалось чудово. Я дивувалась не на жарт.
Бо у школі відмінницею завжди була я. До того ж навчалась у гімназії. А він майже всі роки, за винятком хіба, що початкової школи, просиджував штани.
Проте, екзамен вступний до університету склав непогано і отримав місце на бюджеті. А згодом і стипендію отримував усі семестри.
З усіма викладачами у нього складались добрі й дружні стосунки. Вони любили у ньому те, що Юрко вмів метикувати на ходу і мав свою думку.
Так минуло три семестри. А от на четвертому прийшов на економіку дуже дивний викладач. Юра не розумів, що той постійно з нього хоче, чому він такий дотошний до помилок, постійно виправляє, не дає помилитись, хоче точного формулювання усіх думок. У хлопця зіпсувались бали. На усну частину іспиту Юра прийшов незадоволений і глядів спідлоба. Почав відповідати. Викладач дослухав до кінця і просто сказав: «Чудово. Кладу вам «відмінно»!». Мій друг здивовано дивився на чоловіка, той засміявся і продовжив: «Тепер Ви розумієте чому я так доскіпувався впродовж семестру. Саме це допомогло вам так удосконалитись.»
Тепер Юрко впевнений, що лише вимогливі викладачі справді можуть навчити! До того ж так, що запам’ятається на все життя і знадобиться в майбутній професії, тільки такі люди по-справжньому працюють на всі 100%.
