– Оце диkе! І де ти таке тільки надибала? Ти хоч ним займаєшся?
Так не подружились мій пес і брат. Недарма кажуть, що тварини людей відчувають найкраще. А він такою собі був людиною. Проте, рідний брат. Не гнати ж мені його.
Мені уже 28, а Миколі 23. Жив і працював у столиці ще з студентських років. А зараз вирішив у гості заїхати. У батьків був у селі. От тільки йому там нудно. Побув кілька днів і на цілий тиждень приїхав до мене в місто. Тут хоч матиме чим зайнятись. Він звісно не питав, а поставив перед фактом.
Я ж купила собі кокер-спаніеля. Рудого, як і мріяла в дитинстві. Назвала його Баксом. Він у мене був за дитину. Тож я його дуже любила. І емоційний такий, як я, і капризний. Та головне, що дуже мені рідний.
Як тільки приїхав Микола почався страшний гавкіт. Він мого пса відштовхнув.
– Це що за чудовисько? Маю лабрадора в столиці, а такої дичі ще ніколи в житті не бачив.
– Узагалі то ти йому чужий. Не дивно, що він гавкає. Ще не звик.
Микола навіть не обійняв мене. Хоча не бачились 4 роки. Одразу з претензіями зайшов.
– Де руки можна помити?
– Отам двері направо.
А Бакс так і не змовкає. Я його їжею відволікла. Та цього на довго не вистачило. Він постійно гарчав і не підходив до брата.
– І чому це він так реагує на мене? Страшне!
Що за ці дні я тільки не почула про свого улюбленого Бакса. Кожен день у них з братом були конфлікти, які спинити чи передбачити неможливо.
То мій дикий пес порвав його штани. Він би за таке ременем всипав і їсти два дні не давав.
То він чухається біля нього і, мабуть, блохи має. А свого Лакі він завжди обробляє від паразитів сильною хімією.
То мій пес не схожий на чистокровного. Мені б варто було попросити і підняти усі документи. Як він зробив, коли купляв свого лабрадора.
То мій пес негідний навіть стояти біля його Лакі, що на багатьох конкурсах був і медалі має, і кубки.
А ще мій пес – найтупіша у світі істота. Я зовсім його не виховую і мала б повчитись у брата.
Це ще два дні Микола буде у мене. А голова уже квадратна. Ось він своє чергове зауваження знову озвучив.
Я не витримала і гаркнула до нього.
– Та куди нам таким тупим і невихованим тебе приймати?
Не думала, що так станеться. Просто емоції. Та брат образився. З’їхав швидше. Та може так і краще. А ми з Баксом живемо так, як звикли. З блохами у шерсті і тараканами в голові.
