Мій зять то ще та скотиnуака, і нічого мене засуджувати за те, що так його називаю. І головне хитрий такий, п1дступний. Живуть вони у мене, тож бачу я щодня як він просто глумиться над моєю донею, та ще й подає все те блюзнірство, як велику турботу про неї. Не пам’ятаю вже коли вона нормально повечеряла. Тільки за стіл сядемо, а він Марійці моїй тарілочку малесеньку-малесеньку ставить, та ще й примовляє, що їй на ніч їсти зайвого не можна.
Так, звичайно, дочка моя не дотримувалася здорового харчування. Ми завжди їли те, що і всі. От вона і могла іноді набрати зайвих кілограмів. Ну що поробиш, вона теж людина і їй теж іноді хочеться і морозива, і шоколадки. А то і просто біля чипсів присяде, коли серіал дивиться. Ну, тоді звичайно ж страждала, бо не влазила в улюблений спортивний костюм. Ну тобто, все як у всіх.
А тут на тобі добродій з’явився. Навіть коли речі купують він донечці моїй закидає, бери мовляв таке, щоб влізла, це тобі не підходить, давай краще мені он ту річ купимо. От і виходять з магазину, у Марійки одна дві покупки, а в нього все, на що очі дивилися. Але дочка на те не зважала, ще й подругам похвалялася он який у неї чоловік дбайливий, як за неї піклується. А як же ж, дбайливий, їй салатику у тарілочку покладе, а сам у свою сирітську мисяку насипе м’яса багато, картопельки, огірочками малосольними все те запалірує і добре йому. А на вечір Марійка йому ще стаувн молочка принесе з печивом, ну це щоб сон у нього міцний був.
Стала натякати я на таку несправедливість дочці своїй, а вона лише сміється, бо то ж чоловік – йому треба бути сильним і дужим. І я ніскільки з цим не сперечаюся, але ж і дружину свою треба любити такою, як її природа створила, а не тримати на голодному пайку. Здається мені, що коли це зрозуміє моя Марійка, тоді і жити почне повноцінно, а не так, як вигадав її чоловік.
