Минулого року я подала на розлучення з чоловіком. Втомилась постійно чекати його з заробітків та знаю, що там він зраджував мені. 6 років ми були одружені й з них 4 він їздив у Німеччину.
Пам’ятаю, як все починалось, всі наші мрії про спільне щасливе майбутнє, велику сім’ю, але життя все розставляє на свої місця. Одразу після весілля я дізналась, що вагітна, ми жили у невеличкій орендованій квартирці, не мали ще стабільної роботи та нормального заробітку. Але була налаштована народжувати, Ігор мене у цьому рішенні цілком підтримував, казав, що буде робити все для того, щоб наша сім’я ні в чому не потребувала.
Ще якийсь час я працювала, а потім вийшла в декрет і готувалась до народження нашої донечки. Чоловік у цей час дійсно робив усе можливе, змінював роботи, брав додаткові години, а ввечері ще таксував. Тоді ми зрозуміли, що дитина це не дешеве задоволення, одна ліжечко з коляскою скільки коштують. Були змушені брати мікрокредити на все, адже грошей все одно на все не вистарчало. Батьки також не могли нічим допомогти – всі працюють на державних роботах, а всім відомо яка там зарплата.
Так коли нашій донечці тільки виповнився перший рочок Ігорю запропонували роботу за кордоном. Обіцяли, що зарплата буде хорошою, а нам якраз це було потрібно, адже кредити самі себе не оплатять. Тому ми поміркували та чоловік поїхав у Німеччину.
Ігор щомісяця скидував мені гроші, а я справно платила за все, залишались ще кошти на оренду, їжу та памперси. В принципі, все починало налагоджуватись і я думала, що чоловік незабаром приїде. Цілих 7 місяців без перериву там був, за цей час ми повністю віддали всі борги і я чекала коханого вдома.
Так, він приїхав, але сказав, що незабаром повертатиметься. Пояснив, що робота дійсно хороша і не така важка, тому поки є можливість за неї потрібно хапатися. Так зможемо нарешті купити власну квартиру, бо ж тут такого навіть у перспективі не може бути. Ідея мені подобалась, але боляче було від того, що донька росте без батька.
Ні я, ні бабусі з дідусями не замінять дитині таткової любові та підтримки, але потрібно було обирати. Ігор пообіцяв, що як тільки купимо квартиру, він перестане їздити за кордон і влаштується на роботу в нашому місті. Я втішала себе цією думкою і мріяла, як все буде чудово. А поки мені залишалось лише виховувати донечку і піклуватись про неї.
З того часу я не бачила чоловіка наживо цілих 3 з половиною роки. Ця розлука просто вбивала мене, а чутки які доходили з вуст його друзів просто ошелешували. Так я дізналась, що в Ігоря були інші жінки й він часто ходить в загул. Не знала чи вірити цьому, але відчувала, що чоловік охолов до мене.
Незабаром ми все-таки купили житло і я, як завжди чекала повернення коханого. Та у нього з’являлись нові причини не приїжджати, тоді я все зрозуміла. Довго вагалась, чи робити такий серйозний крок, але все ж наважилась і подала на розлучення. Я просто змучилась тягнути нашу сім’ю, ні, це я не про фінанси, а в загальному. Сама виховувала доньку, лише я телефонувала до чоловіка, а в результаті бачила лише повне не бажання повертатись з його боку, та ще й ті чутки про жінок.
Як тільки Ігор дізнався про цей мій намір, то уявіть, навіть не відмовляв, лише запитав коли суд! Тоді переконалась, що все роблю правильно, але на душі так зле було. А на наступний день до нас в гості навідалась свекруха. Ніби безневинний прихід, провідати онуку, але те, що вона тоді сказала, повністю шокувало мене.
– Я чула ти на розвід подала? Коли квартиру звільниш? – спокійно питала Галина Петрівна.
– По закону моя половина, як ваш син цього хоче, можемо продати її та поділити гроші, але якщо він піклується про доньку, то залишить її нам.
– А хто тобі сказав, що моя онука залишиться з тобою? Все, ти вільна, можеш йти на всі чотири сторони.
Почувши такі слова я була готова стояти за своє до кінця. Прогнала свекруху і сказала більше не приходити.
Через декілька днів мені прийшла повістка в суд. Виявилось, що батьки чоловіка хочуть позбавити мене батьківських прав і відсудити собі мою донечку. Це стало для мене шоком, адже до розлучення вони не виявляли такої аж захмарної любові до неї, та навіть Ігор на таке не наважився.
Досі все триває, свекруха яро хоче всім довести яка з мене погана матір. Але я для себе знаю, що я прекрасна мати й хоч на нас попереду чекає багато труднощів, та я зможу все подолати заради своєї доньки і звісно, нікому її не віддам.
