Я, звісно, не надто зрадів, але вибору у мене було. Не подумайте – люблю матір та у неї просто нестерпний характер. Саме через це не так часто кличу її у гості. Моя дружина взагалі здивувалась, що я ще обдумую – як можна думати чи залишити маму на вулиці, чи впустити у свій дім. Вона просто не жила з нею, тому й не розуміє.
Від коли себе пам’ятаю – матір завжди намагалась контролювати все і всіх. І це стосувалось не тільки поведінки, уроків, а й побуту. У нас були свої правила миття посуду, розкладання речей шафі та й в загальному – прибирання та особистих правил у домі. Я не мав права їсти за межами кухні та то тільки за столом. Через найменшу крихту хліба на підлозі, килимі – одразу ж пилососив, навіть якщо в загальному було чисто. Одяг в шафі складав за кольором та сезоном – якщо щось було не так, то я мав перескладати речі не тільки у своїй шафі, але й братовій теж. Після прогулянки обов’язково мив взуття і не важливо, що на дворі сонячна і суха погода, чи сніг або дощ. За бруд від взуття покарання – миття підлоги тиждень.
Тому не дивуйтесь, що я так зрадів, коли вступив до університету в інше місто та переселився у гуртожиток. Там моя душа розгулялась – не було ні правил, ні обов’язків. Ні, я не став нечупарою, не подумайте, просто це вже було зовсім інше – не фанатичне бажання чистоти та контролю. Знаєте, може через характер мами не тільки я вирішив втекти від неї, але й батько. Коли мені було 20 років батько повідомив, що йде з сім’ї. він втомився і хоче жити спокійно, а не як у казармі. Мати й вигляду не подала, що її це засмутило – не в її правилах показувати свою слабкість.
Коли я зустрів Катю, то вже жив окремо від мами майже 10 років. Я знайшов гарну роботу та зміг придбати власне житло у якому встанови свої правила – тобто жодних. Так, у квартирі було чисто, але я не робив проблему через плями чи пил. І одяг не складав за кольором. Все було просто і комфортно для мене. Матір буда у мене в гостях всього три рази та то ще до знайомства з моєю дружиною. І всі ці рази я вислуховував лекції про те, що є дуже неакуратний, незібраний, безвідповідальний та й взагалі дивний. Я не скандалив, не сварився – перечікував. Вислухавши маму спокійно я й далі робив так, як вважав за потрібне – мати злилась, але тему далі не продовжувала.
З Катею моя мама познайомилась вже на нашому весіллі, то ж часу добре пізнати одна одну у них не було. Мама ж не мала де показати свої погляди – не керувати ж їй у ресторані. Там все було чудово – всі були у захопленні від свята і не мали часу поговорити «про життя». Катя мамі сподобалась, як і мама дружині. Я був цьому радий, адже не дуже хочеться, щоб вони ворогували.
Але новина про те, що вона вирішила приїхати у гості та пожити декілька тижнів у нас для мене була не надто веселою. Не тому, що я не люблю матір – просто знаю, що чекає мене та мою дружину. Але виходу не було – я погодився. Перед тим вирішив пояснити дещо Каті. Вона звісно здивувалась моїй розповіді й вирішила, що я дещо перебільшую. Ой, Катю, яка ти ще наївна. Мама ще і тебе навчить як треба жити.
Але після тижня життя з мамою вона вже змінила свою думку. А все тому, що відчула майже все, що відчував я у дитинстві: повчання, засудження, контроль та злість. Мамі не подобалось абсолютно все: як ми прибираємо, наші меблі, що ми їмо, що вдягаємо та як ставимося до речей.
Вона перескладала все у наших шафах і, навіть, викинути декілька речей – просто вирішила, що вони не надто красиві та ми не повинні їх одягати. Вона придбала нам нові штори та скатертину на стіл – до слова, у нас її ніколи не було. Мама почала готувати їжу, яку вважала правильною та повикидала наші заморожені напівфабрикати. Контроль, який я пережив у дитинстві знову з’явився у моєму житті. Але з однією відмінністю – терпіти мені його не так довго.
Ми з Катею вирішили не сперечатись з мамою – просто перечекати цей період. Але зробили один висновок – дуже добре, що моя мама живе в іншому місті. Інакше наші стосунки б дуже зіпсувались. Тепер запрошувати її в гості будемо тільки на свята.