Але ж це майбутній чоловік моє сестри та ще й на 5 років молодший за мене. Спочатку я сприйняла його як рідню і не більше. Та з часом все стало зовсім по-іншому і тепер я страшенно картаю себе.
Хоч у нас з Оксаною різниця у віці майже 7 років, та ми завжди були подругами – ділились своїми проблемами, радощами та давали одна одній поради. У нас не було серйозних сварок та ми ніколи не були конкурентками – навпаки ставали горою одна за одну. Навіть перед батьками ми завжди вигороджували одна одну. Так було завжди. Навіть, коли ми стали дорослими.
Я після університету знайшла престижну роботу та переїхала від батьків на орендовану квартиру. Сестра ж залишилась жити з батьками – вона тільки закінчила школи та планувала йти вчитись на економіста. Там вона й зустріла Артема – хлопець був на 2 роки старший за неї.
Я багато чула розмов про її коханого, але довший час ми не були знайомими. І от, якось, Оксана вирішила познайомити його з нами усіма. Тим паче хлопець зробив їй пропозицію. Коли я дізналась – я страшенно зраділа за сестру, хоч сама ще поки не змогла створити власну сім’ю.
При знайомстві Артем здався мені досить приємним юнаком і ми одразу ж прийняли його до родини. Після весілля хлопець переїхав жити до моєї сестри та батьків, але в майбутньому планував придбати власне житло. І все в них з сестрою було добре – мені так здавалось.
Ми бачились не так часто, на свята, але завжди мали про що поговорити – в Артемі я побачила хорошого друга та співрозмовника. Хоча помітила, що починаю помічати у ньому ще й чоловіка. Але усіма силами я відганяла ці думки від себе. Все ж таки він чоловік моє сестри і це не правильно.
За рік Оксана дізналась, що вагітна – всі були безмежно щасливі і я теж. Та за декілька місяців після народження маленької Софійки у пари почались проблеми. Вони сварились через дрібниці та Артем міг не ночувати вдома. Сестра страшенно переживала, а я намагалась її заспокоїти. Та все було вже приречене – моя сестра розлучилась з Артемом.
Все б нічого – та місяць після розірвання шлюбу мені зателефонував Артем і попросив зустрітись. Я вирішила, що він хоче помиритись з Оксаною і одразу ж погодилась на зустріч. Та при розмові я дізналась те, що й не уявляла. Артем зізнався мені у почуттях. Він пояснив, що не зміг обманювати дружину, адже я йому сподобалась ще у перший день знайомства. Артем казав, що розуміє, як це дико виглядає, але він нічого не може зробити з собою.
Я все це слухала і не знала що й робити. Проблема в тому, що у мене самої виникли почуття до нього і я ніяк не можу їх побороти. Тепер я у відчаї. Я не хочу зраджувати сестру, але й не можу себе змусити забути Артема. Розумію, що це виглядає страшно, але що мені робити? Я ще поки не дала відповіді Артему і тепер вагаюсь.
