Моя подруга допомагала кожному, а тепер на неї всім начхати

Моя подруга зараз проживає зі мною. Я маю квартиру у центрі, яку доволі довго виплачувала. Дуже вже хотілось самостійно жити, без втручань батьків і трьох старших братів. Тепер вони всі в двохкімнатній квартирі, а у мене своє житло, хоч і площею в 45 квадратів, зате особисте. Чому я впустила сюди ще й подругу? Все просто…

Совість не дозволила залишити її на вулиці, тим паче вона мені дуже допомогла. Щоправда, як і більшості своїх рідних і знайомих. Світлана старша за мене на 4 роки. Колись виросла в нашому дворі, та потім з батьками переїхала. Ми вдруге зустрілись у 5 класі, коли її перевели до нашої школи і після того ми не припиняли спілкування довше ніж на два чи три дні. Я дуже цінувала її підтримку, більше за неї мене не розумів ніхто.

Це була дуже сильна дівчина, яка знала чого хоче і завжди всього досягала наполегливою працею. Світла навчалась на «відмінно», закінчила університет з червоним дипломом і влаштувалась на роботу у хорошу фірму. Проте, там лише рік пропрацювала, аби набратись досвіду і як вона сама каже «набити шишки». Після звільнення дівчина зрозуміла, що більше не хоче працювати на когось, їй потрібно себе почути.

Вона мала створити свою справу.

І їй справді вдалось заснувати бізнес. За два роки вона створила цілу імперію. Хоч і не надто велику і локальну, але дуже потужну фірму, яка займалась вантажними перевезеннями. Не надто легко чи спокійно для жінки, проте вдалось отримати неабиякі прибутки, адже в нашій країні не так вже багато потужних конкурентів, які готові працювати цілеспрямовано і до кінця. Все йшло чудово. За цей час жінка жаліла витрачатись на себе. Вона допомагала іншим.

До того ж не лише друзям чи знайомим. Їм також і в першу чергу. Особливо старенькій мамі, та її, на жаль, пізніше вже втратила. А після того усім лікарням, будинкам перестарілих, різним приватним підприємцям і дрібним бізнесменам, які приходили по гроші, навіть оком не змигнувши. Їх не хвилювало нічого, окрім фінансової вигоди. Навіть мені Світлана допомогла. Хоча я цього ніколи не просила. Просто дізналась, що останні два найбільші платежі за квартиру уже закрили. Я питала навіщо, а вона сказала, що просто хоче зробити мені приємно. До того ж їй це не важко.

Та далі сталось найгірше і те, чого ніхто не очікував.

ЇЇ фірма просто збанкрутувала на рівному місці. Ніхто не міг зрозуміти причини. Виявилось, що працював на Світлану недобросовісний заступник. От і проводив махінації. І що б ви подумали? Жінка не мала де жити, потрапила у страшну скруту. Світлана почала звертатись до всіх, кому допомагала і навіть ніякі організації не погодились її прийняти. Я не розумію, як можна просто так залишити людину в біді, коли вона тобі в свій час допомогла. Я рада, що Світлана живе зі мною. Гадаю, вона ще зможе досягти омріяних висот. А я завжди радо підтримаю і буду поруч. Для цього й існує справжня дружба.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Моя подруга допомагала кожному, а тепер на неї всім начхати