Я завжди була більш спокійна, тихіша та більш замкнена у собі, ніж моя молодша сестра Аня. Вона ж навпаки – досить бойовою дівчинкою у садку, душею компанії у школі та першою красунею на факультеті в університеті. На відміну від мене – я отримала вищу освіту і пішла працювати у школу вчителем англійської мови. Стабільність та впевненість та впевненість у завтрашньому дні – те, що мені потрібно.
Анна відкрила своє ательє. З часом її бізнес почав приносити непогані прибутки, а я і далі «сиділа» на зарплаті вчителя. Сестра чи то пошкодувала мене, чи просто хотіла допомогти – покликала мене допомагати їй. Робота була нескладна – забрати тканини від постачальника, відвезти замовлення, попередити клієнта про примірку та багато інших дрібних справ. Добре, що у мене було власне авто і багато справ вдавалось робити швидко та без проблем. І знаєте? Мені сподобалось. Та й зарплата була більша, ніж у школі.
З часом у сестри справи пішли угору, відповідно, і мені роботи додалось – ну і, звісно ж, зарплата піднялась. Хоча сестра ніколи не контролювала мене у питанні фінансів – казала, що можу брати стільки, скільки мені потрібно. І в той момент я вирішила звільнитись зі школи та повністю перейти на роботу до сестри.
Окрім зарплатні сестра частенько робила мені подарунки у вигляді нової сукні, пальта чи іншого вбрання. І завжди воно було стильне, модне та якісне – її дівчата шили спеціально для мене. Сестра була рада, що я задоволена – у нас завжди були хороші стосунки й ми намагались допомагати одна одній. Мені все подобалось.
До того ж, коли моє авто зламалось – сестра допомогла придбати нове. Вона оплатила майже всю суму. Авто було не нове, але не надто дешеве. А ще – вона взяла на роботу мою доньку і за це я їй вдячна.
Хоча багато родичів вважають, що я просто користуюсь добротою сестри та не хочу нічого змінювати. Що мені добре брати гроші в Анни та майже нічого не робити. І взагалі – пристосуванець, то про мене. Не ображаюсь, бо знаю – роблю все, що можу і завжди буду вдячна своїй сестрі. Прийде час і я зможу віддячити їй.
