Мої свекри живуть від нас недалеко – всього в 15 хвилин ходьби. Але за всі 7 років мого спільного життя з їхнім сином вони до нас у гості навідались від сили 5 раз, і то я мало не впрошувала їх прийти на день народження їхнього сина чи онука.
Натомість самі хочуть нас бачити у себе мало кожні вихідні. Я ж не дуже люблю приходити до них у гості – там не прибрано і по всюди шерсть кота. Я звісно все розумію – вони живуть самі та вже не молоді люди, але ж можна когось попросити, навіть сама не раз пропонувала свою допомогу. Але вони все відмовляються.
Навіть пропонувала чоловікові їм в подарунок клінінгову компанію замовити.
Та вони дуже вперті.
Вже дійшло до того, що я стараюсь у них не їсти та не залишатись надовго. А всі речі після візиту одразу кидаю в пральну машину. Я не така чепуруха як можна подумати, але все має бути в міру.
Одного разу вмовила чоловіка, щоб він прийшов до них і поприбирав перед святом, адже прийдуть гості й це зовсім не пасує в такий безлад приводити.
Олексій туди приходив щодня цілий тиждень. Все віддраював та вичищав, але коли я прийшла в гості то на фоні усього цієї колосальної роботи навіть не було видно. Напевно цілого життя прибирання було замало щоб привести все в порядок.
Вони ж хочуть, щоб я ще їм онука залишала. Але я категорично проти, там антисанітарія повна, та й знаю як вони будуть за ним дивитись. Малому Назарку лише 4 роки й за ним потрібна увага, а вони крім свого кота нікого не бачать. Малий буде належати сам собі та без контролю може щось натворити.
Та й в принципі вони ніколи не проявляють як такої любові до нього. Ось мої батьки постійно телефонують, питаються як справи, як тільки випадає можливість стараються приїхати, хоч живуть за 40 кілометрів. Не раз я говорила свекрусі що мені не подобається така їхня поведінка, а вона ж вирішило що таким чином я проявляю не повагу до них. Та про яку повагу може бути мова, якщо це гра в одні ворота? Я зобов’язана в будь-яку погоду до них ходити на вихідні, а вони ж банально навіть можуть не привітати з днем народження.
Чоловік цілком мене розуміє, і не раз намагався поговорити зі своїми батьками, але це все безтолково. Просить мене лише бути з ними лагіднішою, адже вони не молоді люди й мають свої таргани в голові. Я і так, як можу стримуюсь при зустрічі з ними, але й моє терпіння не вічне.
Адже вони самі стараються за кожного випадку якось зачепити мене. Ось нещодавно був шостий раз коли вони прийшли, я як старанна господиня заморочилась до приходу гостей, багато наготовила, гарно підготувала квартиру. Але коли вони прийшли то по їхньому погляду я бачила бажання знайти недоліки. Весь настрій тоді зіпсували, потім я включила їм фотографії з фотосесії яку ми влаштували сину на день народження, а вони навіть не глянули, вилупились в той телевізор ніби ніколи його й не бачили. Мені так стало образливо і я сказала чоловікові, що більше не хочу їх бачити в нашому домі й в гості мене також нехай не чекають. Мені це настільки набридло що я більше не буду і не хочу притворятись хорошою невісткою. І нехай думають що хочуть.
