Коли ми ходили із мамою в магазин, аби купити якийсь одяг, то вона ніколи ні на чому не економила, завжди обирала хороші та якісні речі. А от із татом ситуація завжди була протилежною: він не дозволяв собі купити те, що йому подобається, тому вдягався незрозуміло як, і справа тут не в грошах — бюджет у них був спільний, і грошей вони вкладали однаково, просто мислення бідняка перемагало завжди мого батька.
Мабуть, це також стало однією із причин того, що вони розвелись. Тож, мама відразу знайшла собі чоловіка, до якого пішла жити. Це був забезпечений і статний чоловік.
Батько мій лишився в нашій квартирі, але довгий час не міг собі нікого знайти, оскільки він дуже хотів доглянуту та вродливу жінку, але ніяк не хотів проводити з нею культурно час. Наприклад, він не збирався нікого вести в ресторан, бо можна приготувати їжу вдома, і це вийде значно дешевше та смачніше, а ресторані доведеться заплатити велику суму грошей.
Чи от їздити на відпочинок — це для нього також великий стрес, оскільки можна позасмагати на дачі за містом, а не витрачати величезні гроші для того, аби покупатись в морі. “Дівчата, яке море? В нашому селі є хороший ставок, де водичка чиста, а на березі пісочок. Навіщо тратити такі великі гроші?” – так він говорив завжди. Тому ми з мамою постійно їздили без нього, а коли повертались, то спостерігали за його незадоволеним обличчям ще декілька днів.
Ясно, що жодна доглянута жінка не погодиться фарбувати волосся вдома, робити макіяж самотужки, готувати їжу постійно самій і влаштовувати “ресторан” в квартирі, оскільки вони знають собі ціну. А от тато мій довгий час вважав, що маючи хорошу роботу, та, живучи один в квартирі, це просто не статусно зустрічатись із жінкою, яка не може собі все оплатити сама.
Але не всі жінки, як моя мама. Вона довго терпіла, але й її терпіння не витримало. Тож, в той час, як моя мама мала вже хорошу і міцну сім’ю, мій батько ніяк не міг знайти собі нікого, хто б відповідав його запитам…
Не розумію, як деякі жінки все ж погоджуються на життя із такими, як мій батько. Невже їм хочеться все життя економити незрозуміло з яких причин, і відчувати себе якось дивно та некомфортно, чи їм насправді дуже добре поруч із такими чоловіками?