Одружилася Анастасія досить рано. Мабуть, хотіла просто втекти якомога далі від рідного дому. Її мама дуже важко працювала протягом всього життя, бо освіти не мала, то довелося ходити на ферму дояркою за сущі копійки. Батько по молодості любив гуляти, пити та підіймати руку на матір. Попри неї страждали всі діти, що були в сім’ї, в тому числі Настя. Вона настільки боялася злого тата, що в ранньому віці навіть трохи почала заїкатися.
Настя вивчилася на вчителя початкових класів. Дівчина була дуже здібна, тому з легкістю могла йти далі до університету, проте не вистачало фінансових ресурсів. На тому сталося, що Анастасія влаштувалася вчителем в одній з міських шкіл та помалу почала працювати. Квартиру наймала, бо сама ж була родом з села.
Якось поверталася з роботи додому, порвався їй пакет з яблуками. Настя завзято почала збирати їх по всьому тротуару, як раптом побачила, що їй допомагає молодий хлопець. Він так щиро посміхнувся, що дівчина відразу теж розпливлася в усмішці. Якось зав’язалася розмова, Віктор провів Настю додому. Наступного дня, коли молода вчителька знову йшла після уроків, то під своїм будинком побачила молодика. Підійшла, привіталася, він запропонував прогулятися.
Так в них закрутився роман. Віктор був доволі специфічною людиною. Він хотів, щоб все було лише по його, ніколи не дозволяв Анастасії самостійно робити якийсь вибір, завжди прагнув бути першим та головним в стосунках. Настя була ще юна та зелена, тому нею легко було маніпулювати. Віктор відчувши цю слабинку, відразу запропонував сумирній красуні спробувати жити разом.
У хлопця була двокімнатна непогана квартира практично в центрі міста. Насті тут сподобалося та й до роботи було два кроки. Віктор жив там сам, бо у батьків був свій окремий будинок. Мама Віті гарно прийняла Анастасію, приязно говорила. А от батько хлопця точно передав свій характер синові. За вечір, поки дівчина гостювала у Віктора, не почула від нього жодного теплого слова. Він якось так все навіть не говорив, а приказував, дружина бігала біля нього краще, як доглядають за хв0рими.
Пройшло трошки часу та Віктор освідчився Анастасії. Вона навіть не думала, бо в село точно не мала наміру повертатися. Давши ствердну відповідь, молодята почали готуватися до весільної церемонії. Настя хотіла зробити все спокійно, тихо, без лишнього пафосу. Та Віктор наполіг на величезному весіллі, пояснюючи, що не щодня одружуєшся, має ж залишитися згадка на все життя.
Після весілля батько Віті жодного разу не зайшов до них в гості. А невістка цьому була й рада. А от зі свекрухою дівчина відразу знайшла спільну мову. Чимось вона нагадувала рідну маму – тиха, непримітна, усміхнена, проте очі наповнені смутком.
Анастасія дізналася, що в положенні. Віктор, схоже, не очікував, що все станеться так швидко. Він нібито зрадів, що скоро стане батьком, та якось не щиро. Настя почала помічати, що він приходить додому з роботи дуже пізно, при тому, що майстерня авто, де він працював закривалася рівно о сьомій. Неодноразово дружина чекала до опівночі, бо Віктор приходив і зразу же вимагав то їсти, то любові, то душевних бесід.
Мама Віктора помічала, що Анастасія втратила радість. Запитувала невістку, що ж сталося. Якось одного разу жінка таки не втрималася та розплакалася:
– Він явно когось має. Вітя дуже пізно приходить додому. Від нього пахне чужими жіночими парфумами. Телефон свій навіть не показує, постійно ховає. Коли говорить, то закривається на замок у ванній кімнаті. Тут навіть не треба бути сильно розумним, щоб зрозуміти.
Мама пробувала декілька раз поговорити з сином. Їй боляче було дивитися на страждання Анастасії. Ще більше свекруха не хотіла, щоб руйнувалася молода сім’я, а майбутнє маля росло без тата. Тоді мати поставила Віктору питання ребром:
– Нехай це буде дивно чи дико для тебе, проте, якщо не перестанеш займатися дурницями, я перепишу квартиру на твою дитину. Ти не матимеш жодного відношення тоді до житла. Це підло, меркантильно, але так, як поступаєш ти, ще гірше! Останні слабаки лише відштовхують дружину, особливо під час вагітності, коли вона така вразлива. Якщо не награвся, не було чого сімейним ставати!
Віктор довго думав, мабуть, після розмови з мамою. Чи то слова її так зайшли йому в голову, чи дійсно одумався, проте закинув ту справу. Почав помітно виправлятися: вдома прибирав, готував, приходив рівно через п’ятнадцять хвилин після закриття майстерні, дружину буквально на руках носив.
Мудра свекруха зуміла врятувати сім’ю від розлучення. За це Анастасія була ще більше їй вдячна.