Разом ми прожили 8 років, до того пару років зустрічалися і вчилися в одній школі. Фактично ми були знайомі ледь не все життя. У нас була спільна компанія ще зі школи. Але йшли роки й друзі завели сім’ї, переїхали в інші міста і закордон. Ми стали проводити більше часу на роботі, поверталися втомленими й тем для обговорення ставало все менше.
Мені здавалося, що ці стосунки на межі розриву. Ми все частіша мовчали, все більше сперечалися. Побутові справи геть вбили всю легкість та романтику. Мене нервували не прибиті плінтуси та розхитані полиці. Я не розуміла його нових захоплень і мене дратували навіть короткі розмови з Віталієм.
Я вже певний час виношувала думку про розставання, але ніяк не могла зважитися на цей крок. На роботі мені запропонували оплачуване стажування у партнерській організації. Це був цікавий та новий досвід. Я погодилася і вирішила, що сповіщу Віталію про розставання, коли повернуся зі стажування. Єдине, що мене бентежило, його намір зробити мені пропозицію. Про це якось проговорився наш спільний друг та я вдала, що незрозуміла, але ця думка ніяк не покидала мене.
Стажуватися я поїхала на 3 місяці. Це був чудовий час для переосмислення та самоусвідомлення. Перебуваючи там я зрозуміла, що це вперше живу сама такий довгий час, до того ж це був перший мій виїзд закордон і всі відчуття були нові. Добре було розбиратися у своїх думках та переживаннях поруч на фоні чудової архітектури й там де тебе ніхто не знає.
Та побувши там місяць, я усвідомила, що самотність мені набридла. Хотілося з кимось поговорити, розповісти про враження та переживання. Оскільки своїм стосунки я вважала вже приреченими, то вирішила сходити на прогулянку зі своїм тамтешнім колегою. Перші наші прогулянки та зустрічі видалися мені цікавими та захоплюючими. У нього була інша ментальність, він був розумний, красивий, об’їздив півсвіту, розповідав чудові історії. І от я наважилася запросити його в гості.
Ми сиділи на терасі моєї квартири, пили вино, дивилися на захід сонця, він розповідав про свою подорож до Австралії, а я в цей час усвідомила, що він зовсім чужий. Цей гарний, розумний та цікавий чоловік був якийсь холодний і далекий. Я згадала Віталія та наші перші побачення. І мене огорнуло теплом. З колегою ми допили вино, я побажала йому гарного вечора і поспішила спровадити зі своєї квартири.
Більше ми не зустрічалися ніде, окрім роботи. Зате всю решту часу свого стажування, я з нетерпінням чекала повернення додому. Уявляла як обійму свого хлопця, буду куйовдити його волосся та перехоплювати такий знайомий погляд. Мені його так бракувало.
Я усвідомила, що Віталій мене геть не дратував. Мене пригнічував побут, будні, те, що ми постаршали й багато чого змінилося, але Віталій був все той же хлопець, який підкорив моє серце багато років тому. І я була та сама, а значить ми можемо самі впливати на наші будні та влаштовувати їх як нам захочеться.
Кількох прогулянок та відвертої розмови з іншим чоловіком мені вистачило, щоб усвідомити, що я ледь не втратила кохання свого життя.
Я повернулася додому і відверто все розповіла Віталію. Він поставився із розумінням і таки зробив мені пропозицію. Звісно я погодилася. Я така щаслива, що мені пощастило зустріти свого Віталія, що я змогла розібратися у собі та знайти правильний шлях.
З Віталієм ми одружені уже 2 роки й чекаємо на нашого первістка. Я впевнена, що ми будемо гарними батьками й подолаємо усе, що нам підкине життя.
