Коли ми з чоловіком одружились, то весілля не святкували.
Нам не по 20, тому обмежились компанією один одного. Та вирушили до моря.
Коли ми повернулись то почали жити у моїй квартирі. Я на неї заробляла 8 років, чим дуже пишаюсь. Чоловік же до цього жив у батьків.
Та його родичі не давали нам спокою – як то, так щоб не святкувати?
І ми були змушені запросити їх до себе у гості. Я старанно готувалась до їхнього приходу. Все вимивала, вичищала та крутилась на кухні. Старалась приготувати для них усе смачно, щоб усі залишились задоволені. Так і було, вони нахваляли мене та мою квартиру.
Та потім я була шокована їхнім лицемірством. Богдан розповів, що на наступний день йому дзвонила мати та жалілась що у її сина погана дружина – наготувала мало, не опікала гостей та ще й у квартирі не дуже прибрано.
Я спочатку образилась на них, але потім зрозуміла що це може вони так заздрість проявляють – тому і відпустила ситуацію. В кожному разі мені з ними не жити і їхня думка не повинна мене хвилювати.
У мене не 10 рук, щоб усе встигати без усілякої допомоги. Я працюю 5 днів в тиждень, деколи більше й у мене просто немає часу на те, щоб просто вилизувати квартиру до ідеалу. А у свої заслужені вихідні я хочу відпочити.
Та Богдан, замість того щоб мене підтримати чомусь раптово став на сторону своєї родини. Після того випадку почав присікатися до порядку в домі. Одного разу навіть пообіцяв що зробить ремонт, а то, бач, вже і стіни заляпані – та краще б не робив.
Я працювала на роботі яка приносила мені досить добрий дохід, але там я повинна бути постійно – майже весь день, тому на побут часу страшенно не вистачало. Чоловік працював бухгалтером і переважно роботи у нього небагато. З роботи він приходить набагато швидше ніж я.
Але Богдан виховувався у сім’ї де жінка робила усе – мене ж це не влаштовує. Я вважаю що має бути усе порівно і якщо він швидше приходить з роботи, то може зготувати їсти чи прибрати у квартирі замість того щоб просто лежати та чекати на мене.
З цього приводу у нас завжди сварки.
Я була змушена приходити додому, варити їсти, прибирати, прати й це ще добре що поки у нас немає дітей – тоді я б точно зійшла з розуму.
Коли Богдан почав робити цей обіцяний косметичний ремонт у моїй квартирі – я взялась за голову. Краще б він цього не робив, адже залишив після цього такий безлад, що доводилося викликати клінінгову компанію. Сама б я з цим точно не впоралась.
Мало того, він змусив мене заплатити за всі будівельні витрати – бо це ж моя квартира, та й заробляю більше.
Я тоді не звернула на це увагу, але коли моєму терпінню прийшов кінець – я зрозуміла, що насправді лише я працюю як кінь, оплачую всі рахунки, все роблю по домі в той час, як мій чоловік просто лежить та навіть не цінує моїх старань.
Тому я поставила питання ребром – або у нас щось змінюється або ми розводимось. А бути прислугою це не моє!20
