Моя сестра Ангеліна — це ще те випробування для нервів. Ми завжди сварились і бились, коли були малими, а зараз виросли і все ще не можемо владнати наші стосунки. То їй не подобається, як я складаю посуд, то не влаштовує, як я розмовляю. В сім’ї вона старша донька, але від батьків поки з’їжджати не збирається, а я молодша, і мені 19, мені б хотілось жити окремо, але поки змоги я не маю.
Вирішивши, що прийшов час розвиватись та заробляти гроші власноруч, я поїхала в Польщу на роботу, аби по приїзду відкрити собі квітковий магазин про який я так мріяла. Праця була зовсім нелегкою, та не опустити руки мені не давало бажання переїхати якомога далі від сестри якнайшвидше.
Батьки підтримували мене, дзвонили щодня, що дуже підіймало мій настрій, а от Ангеліна навіть не віталась, коли чула, що мама чи тато розмовляють зі мною. Та мене це не засмучувало, адже не завжди вдається побудувати хороші стосунки зі всіма. “Може, ще просто не настав час для того, аби ми возз’єднались” — думала я.
По приїзду додому, я вирішила, що винаймана квартира зачекає, і мені потрібно починати свій бізнес — відкрити квітковий магазин. Любов до квітів у мене була завжди, бажання і вміння творити красу також, тож, я довго не думаючи взялась закупляти техніку, шукати приміщення та меблі. Грошей, які я заробила, виявилось недостатньо, тому мені довелось просити ще частину у батьків.
Вони погодились дати мені таку кругленьку суму тільки за умови, якщо бізнес я перепишу на них, а коли відіб’ю позичене і віддам їм, то тільки тоді зможу стати власником свого бізнесу. Не знаю, чи то батьки мені не довіряють, чи, може, для перестрахування це роблять, та я погодилась на таку їхню пропозицію, адже рідні люди ніколи не хочуть нічого поганого для своєї дитини. Лише одне мене бентежило: що Ангеліна захоче собі також частину мого бізнесу, оскільки власники — батьки, тож і бізнес, на її думку, може стати спільним.
На диво, жодного разу сестра не сказала мені нічого щодо мого магазину, навіть іноді допомагала, коли я просила щось зробити. Та за цей час у сім’ї нашій щось змінилось: батько почав затримуватись на роботі, а приходити додому п’яним, іноді його приводили його “друзі”, з якими він пив. Так що не день, то гірше…
Тривало це близько трьох місяців. До того часу він встиг винести практично всі мамині прикраси з дому, всі гроші, які були відкладені “на чорний день”, і маму це почало дратувати, і вона, довго не думаючи, вирішила розвестись із батьком. Вона завжди була вольовою і рішучою жінкою, тому таке рішення мене зовсім не здивувало.
Але проблеми посипались одна за одною, відколи тато дізнався про розлучення. Він вирішив, що мій бізнес, який оформлений на них, варто поділити на дві частини: його та мамину. Мене це надзвичайно обурило та розчарувало, і я навіть не знала, що мені робити.
Ангеліна завжди була татовою донечкою, і я розраховувала на те, що вона прийме його сторону, чого, на диво, не сталося. Відколи вона дізналась про те, що відбувається, то почала постійно бачитись із батьком та говорити про те, щоб він не ділив мій бізнес, адже я не винна ні в чому.
Такий вчинок моєї сестри мене надзвичайно здивував. Те, чого я очікувала від неї — людини, з якою мої стосунки не складались все життя, вирішив зробити батько, той, від кого я очікувала найбільшої підтримки та любові.
Отак в один момент все може змінитись зовсім в іншу сторону. Люди, яких ми вважали рідними, виявляються чужими, і навпаки…
