Це був звичайний день в одному медичному коледжі. Викладач задав студентам на домашнє опрацювання досить складну роботу. Всі переживали, аби не завалити опитування, адже вчитель був дуже вимогливий.
Тут викладач почав ставити свої питання студентам. Потім його щось переклинило, і він поставив запитання, від якого у шоковому стані були всі, і ніхто не знав на нього відповідь.
— Скажіть-но, хто знає ім’я нашого сторожа?
Студенти затихли. Вони не розуміли, чому викладач таке запитує. Аж ось один учень набрався сміливості.
— Вибачте, але чому ми маємо знати, як звати якогось сторожа? Хіба це так важливо і стосується навчального процесу?
— Важливо, хлопче. Я навчаю вас науці, а вона й полягає в тому, аби розуміти наше з вами життя. Такий іспит людяності ви, вважайте, не пройшли. Нашого сторожа звуть Михайло. Кожного дня ви проходите повз цього чоловіка протягом багатьох років, і навіть не поцікавились, яке в нього ім’я. Проте він також є частиною вашого життя зараз. Ви знецінюєте цього чоловіка, тому що він сторож. Але хто зна, як ваше життя обернеться…
Після цих слів студенти задумалися.
