Вийшла я заміж за Дмитра 5 років тому і жили ми з ним на орендованій квартирі, а згодом у нас народився син, Артем. Чоловік мій працює, і я також. Всього у нас вистачає і єдине, що не влаштовує – це те, що ми живемо в чужій квартирі, за яку кожного місяця потрібно платити немалі гроші.
Батьки ж мого чоловіка живуть окремо, вони переїхали жити у свій новий дім, за місто, ще декілька років тому, а квартиру в центрі здали в оренду. За здачу квартири в центрі свекри отримують гарні кошти, які вони витрачають на ремонт будинку та узеленення подвір’я з садом. Вони, звісно, неодноразово звали нас пожити у них, та мій чоловік знає, що я категорично проти цього, оскільки і досі не знайшла з ними спільної мови, бо ми люди з «різних планет» й ніколи не вживемося разом.
Та одного дня Дмитро пришов додому весь на радощах і каже мені, що батьки віддають нам свою стару квартиру. Жильці з квартири з’їхали, ремонт і узеленення вже закінчено, тож потреба в здачі пропала.
Я, звісно, що зраділа такій новині й побігла швидко пакувати речі, щоб переїхати. Через два дні ми вже жили у себе вдома, ну мені тоді так здавалось, що у себе. Сидимо ввечері, святкуємо новосілля і тут без попередження з’являються свекор зі свекрухою. Сіли вони за стіл, я ж почала дякувати їм за такий щедрий подарунок, і сказала, що дуже щаслива, що у нас такі гарні батьки. І тут мій свекор каже: «ну ми вас впустили сюди пожити, а квартира буде ваша при умові, якщо ви будете кожні вихідні відпрацьовувати у нас її у нас за містом, бо роботи на городі та в саду багато, ми ж з матір’ю не справляємося. Грошей на помічників у нас немає, тож будьте ласкаві, допомагати нам в усьому».
Мене тоді наче кип’ятком хтось облив. Я не очікувала такого повороту і не погоджувалась всі свої вихідні присвятити роботі на свекрів і проводження всього вільного часу з ними. Але мені вдалось стримати себе, і нічого не сказавши у відповідь просто просидіти мовчки увесь вечір. Після того, як батьки поїхали, я вже сказала своєму чоловіку, що жити в цій квартирі не хочу і виконувати забаганки його родичів не буду. Дмитро ж на мене дуже образився і вже другий день не ночує вдома, він, бачите, хотів би, щоб ми на вихідних були у його батьків і допомагали їм, бо це, на його думку, було б правильно.
От скажіть, як можна вийти з цієї ситуації? Я як згадаю, з яким виразом обличчя свекор сказав своє «поживіть поки» і ставив свої умови, то у мене аж волосся дибки стає. У мене ж і своє життя є, й мені зовсім не хочеться витрачати його на забаганки батьків мого чоловіка, та й просто чисто психологічно я не зможу витримати їх.
Чоловік мій чомусь мене не розуміє. Невже він розлучиться зі мною через те, що мені не хочеться жити у квартирі його батьків і виконувати їхні умови? Та такою ціною ніяке житло не буде в задоволення. А втрачати Дмитра мені не хочеться…
