Катю я зустрів на 1 курсі університету. Ми зустрічались і про це всім було відомо. На 3 курсі я зробив їй пропозицію і вона погодилась. Була дуже щаслива і радісно готувалась до весілля. Одразу після пропозиції вона познайомила мене з батьками. До того чомусь вона казала, що ще не час. Та мене це дуже й не хвилювало.
З моїми батьками Катя була знайома з самого початку. Вона їм не дуже подобалась, особливо мамі. Та мої батьки дуже мене любили і одразу ж погодились прийняти ту, яку я полюблю, з якою буду щасливий. От вона себе й почувала в мене, як вдома. А от я від її батьків тепла геть не відчув.
Вони усе допитувались про фінанси, доходи, професію. Також їх цікавили посади і заробітні плати моїх батьків, майно, житлова площа і так далі. Звісно ж, спитали дещо про плани на майбутнє і про мене, як про людину, ну зовсім трішки.
Наче б то готувались до весілля. Призначили дату на 3 вересня. Катя хотіла, щоб уже було свіжо. Весілля з моєї сторони невеличке, 15 людей. А зате зі своєї сторони наречена запросила 60 гостей. В РАЦСі замовила урочистий розпис, який дорожчий. Інший і не розглядався. Ресторан теж недешевий.
Згодом, ми дізнались дивовижну річ. У їхній сім’ї існує традиція: наречений повинен купити весільну сукню нареченій. Відправила мене мама у салон з тещею і Катею та немалою сумою коштів. На сукню мало вистачити і навіть ще залишитись.
Почала вона обирати. Міряла найдорожчі. Теща то спочатку й тільки на цінник дивилась, а вже потім на саму сукню. Обрали таку, що, на мій погляд, зовсім їй не личила, проте коштувала як пів квартири. Я таких грошей не мав. Відвів Катю у сторону.
Ми спокійно обговорили, що ці гроші буде доречніше на своє житло відкласти. А сукню обрати з дешевших ту, яка справді сподобалась. Вона наче й не проти була. Зовсім нічого у її поведінці мене не бентежило. Купили і розійшлись.
Уже був серпень, підготовка повним ходом йшла. Моя мама і костюм мені встигла купити і в ресторан завдаток дати. А свою частину батьки Каті мали вже після весілля заплатити. Мабуть, з частини подарованих грошей. Я б не здивувався, та раптом до нас прийшла теща у гості. Сама. Я здивувався.
Сказала, що Катя не хоче мене більше бачити. Я скупий, не купив їй омріяну сукню, отже, таким буду все життя. Ми були шоковані, та не сварились. Просто я обірвав усі зв’язки з такою дівчиною, яка бачить в мені лише гаманець. Ми більше не бачились.
