Нещодавно була дружкою на такому дивному весіллі, що й пояснити важко. Я не надто товаришувала з нареченою, та вона стверджувала, що кращої кандидатури на це місце ніколи не знайде. Оля – моя колишня однокласниця. Вона не те, що зі мною, практично ні з ким не товаришувала, до того ж не лише у школі.
Зустріла вона мене за 1 місяць до весілля випадково в парку. І почала просити, благати, ледь не плакати. Жалілась, що якщо відмовлю, скасує весілля.
Звісно ж, я таки погодилась. А як інакше? Мені це не було дуже складно. Тим паче наречена нічого від мене не вимагала. Весілля не надто велике мало бути, лише 60 людей. Проте, часу на підготовку залишилось дуже мало. Ми зблизились за цей час, багато спілкувались. Можна сказати, що стали справжніми подругами. Усе готували разом, домовлялись про деталі. Оля почала розповідати про свого обранця.
Григорію було 29, на 4 роки старший від нас. Працював у крутій консалтинговій компанії і мав немалі заробітки. А крім того власну квартиру та машину. Щоправда, було видно, що Олю не це привабило. Вона описувала чоловіка, як дуже сміливого, щирого, доброго та турботливого. Хоча й матеріальне теж важливе, Оля була не з надто багатої сім’ї.
ЇЇ з 12 років виховувала бабуся, дала освіту і всю свою любов. Оля справді виросла дуже спокійною та доброю людиною. З її сторони мало бути лише 20 людей. А от решта 40 – це родина та друзі нареченого. Розписались вони того тижня без офіційної церемонії. Тепер очікували усіх в ресторані.
Весілля було не те, що дивним. Моя Оля ледь не померла від шоку і розпачу. Кілька раз плакала і мені ніяк не вдавалось заспокоїти дівчину. На жаль, ніхто крім бабусі не прийшов з її гостей. Були лише гості нареченого. Григорій якось байдуже ставився до стану своєї нареченої. Не заспокоював і кожного разу намагався якимось чином перевести тему.
Так і минув цей день. Здавалось, мав би бути дуже щасливим, та якось вже настрій зіпсувався у всіх. Я з того часу не спілкувалась з Олею. Віддала її в руки чоловіка та й по всьому. Та от вона сама мене знову знайшла, бо ближчого не мала нікого.
Подзвонила мені і попросила зустрітись через тиждень. Прибігла у кафе вся в сльозах і сказала, що подає на розлучення. І більше ніколи не хоче бачити свого чоловіка. Я звісно не розуміла, що відбувається. Перший час просто мовчала.
А далі нарешті у мене виникли питання. Чому так трапилось, що взагалі сталось. Можливо, Оля трохи перебільшує і нічого страшного там немає? Та от відповідь просто дуже мене здивувала.
Виявилось наречений зробив їй «сюрприз». Її гості не прийшли, бо він з матір’ю всіх обдзвонив і сказав, наче весілля скасовується.
За святкування платив Григорій, тому і вирішив не приєднувати гостей нареченої. Образливо звісно дуже. Якщо в перший день усе почалось з брехні, то далі тим паче не складеться. Я тепер з подругою згідна абсолютно. Вона вже навіть подала позов.
