Народження нашого із чоловіком первістка дуже змінило наше життя, адже вийшло так, що ми до цього зовсім не були готові. Я працювала за копійки, та ще й навчалась на заочному, мій чоловік ніяк не міг знайти нормальну роботу, тому бігав на підробітки. Мені б дуже хотілось провести більше часу з дитиною, але я просто його не мала. Так вже вийшло, але іншого виходу просто не було.
Мені на допомогу завжди приходила моя мама. Вона тоді працювала, і намагалась якомога швидше виконати всі завдання, аби допомогти мені з малюком. Часто вона навіть купувала нам продукти та молоко для дитини, коли було геть важко з грішми. Я завжди була дуже вдячна мамі за те, що вона мені допомагала з усіх сил, на відміну від свекрухи, яка навіть на мої прохання, коли я мусила бігти на роботу, а моя мама не встигала прийти, відмовляла в допомозі, мовляв, я своїх дітей виростила, а з онуками вже самі розбирайтесь.
Моя мама дуже любить свою онучку, а моя дитина її, адже весь свій вільний час вона віддає на те, аби позайматись з дитиною, погратись із нею, в той час, як мама мого чоловіка приходить до нас раз в рік, аби поглянути на онуку. Коли в нас народився син, ми вже більш-менш прямо стояли на ногах із чоловіком, та могли приділяти увагу своїм дітям сповна. Все ж моя мама розуміла, як це, коли на тобі малюк і донька, яка ходить в садок, а чоловік працює не покладаючи рук, аби забезпечити свою сім’ю, тож вона забирала майже щодня старшу дитину з садочка, ходила гуляти з онуками, поки я приведу себе до ладу та приберу вдома.
Мій чоловік допомагав мені з хатніми справами, та сидів із дітьми, коли мені потрібно було сходити в салон краси, чи на манікюр, але здебільшого малюків гляділа мама, бо їй це дуже подобалось.
Зараз моя свекруха дивується, чому її онуки не хочуть приходити до неї в гості, чому ми не приводимо їх. Та вона не розуміє, що діти просто не знають хто ця жінка, адже вона завжди обирала себе в будь-яких ситуаціях. Коли я просила посидіти з донькою, вона відмовляла, адже домовилась про зустріч із подругою. Коли прохала в неї забрати онуку з дитячого садочка, то вона казала, що вона зібралась в магазин за покупками, тому в неї не вийде. А тепер вона хоче, аби мої діти хотіли йти до жінки, яку вони практично не знають…
Звичайно, що з малюками набагато важче сидіти, ніж вже з дорослими онуками, але тепер я не потребую її допомоги, а вона вирішила, що хотіла б побачити моїх дітей.
Так до того ж вона ще й одного разу подзвонила моїй матері, та сказала щось типу: “Навіщо ви їм допомагаєте? Вони дорослі люди, знали на що йдуть, коли вирішували народити дитину. Перестаньте їм допомагати, адже так вони ніколи не візьмуть на себе відповідальність…”. Відтоді моя мама ненавидить свою сваху, та уникає будь-якої зустрічі з нею. Це не дивно, адже її донька з дітьми також не витримала натиску матері щодо того, що вона не справляється з вихованням, і винайняла квартиру, аби тільки не слухати повчань людини, яка не хоче мати жодного відношення до своїх онуків.
Що ж… Не сумніваюсь, що коли вони всі виростуть, то навіть не захочуть прийти до неї в гості, адже ця жінка буде їм абсолютно чужою…
