Нещодавно ми з дружиною змінили місце проживання. Ми поселились ближче до центру міста. Будинок не новий, але звідси значно краще добиратись до роботи: хоч машиною, хоч маршруткою, хоч пішки. Але ще не встигли ми поселитись – відразу негаразди із сусідами. То вони шумлять на весь коридор, а коли їм щось заважає, то викликають до нас поліцію. То сміття своє лишають біля наших дверей ,коли ми на роботі, а потім три дні запах тримається в під’їзді. Я ніколи не розумів їхньої поведінки, але й вдаватись в це не хотів – просто не звертав уваги на їхні кислі пики.
Одного дня ми дружиною вирішили позбутись коробок після переїзду, і трохи перебрали старих речей, які вирішили викинути. Спочатку я виніс коробки до смітника – таке в нас швидко розберуть, аби віднести на переробку, а потім прийнявся до речей. Там були: якась стара техніка, картини тощо. Може, картини я б і лишив, але не хотілось захаращувати квартиру.
Біля будинку сидів чоловік з другого поверху – його часто можна зустріти на лавці біля під’їзду, бо він постійно виходить покурити. “Що це ти викидаєш?” – Запитав він. Трохи задумавшись, відповідаю: “Ай, те, що не використовуємо в цій квартирі в смітник несу. Картини може б я і залишив, але навіщо все складати вдома?”.
Чоловік трохи подивився на мене і каже: “Ти ж двокімнатну квартиру купив? Там до кожної такої на поверсі є маленька комора. Вона відразу біля приміщення для сушки білизни, ти не знав? Тобі мала б попередня власниця сказати. Там би міг складати свої речі, які може б ще використав.”
Направду, я ніколи і не звертав увагу на ті невеличкі двері поблизу так званої “сушки”. Підійшовши, я побачив на дверях замок. Тоді вирішив зателефонувати до минулої власниці, і вона все підтвердила. Але, мовляв, це приміщення в користуванні сусідів, бо вони попросили в неї дозволу.
Я вирішив це владнати. Постукавши у двері до них, я зачекав на відповідь, але по ту сторону було тихо. Я подзвонив у дзвіночок і мені відчинив дідок. Я віздразу приступив до діла, запитавши про комору. Дід розізлився, сказав, що все вирішив з минулою власницею, на що я обурився. В них не було ніяких документів на неї, а та усна домовленість немає ніякої дії, коли власники квартири змінились. Для того, щоб забрати звідти свої речі, я дав їм декілька днів, а якщо ні, то розбиратимусь із цим серйозно.
З цим ми владнали, комора належить нам, тому свої речі вони повинні звідти забрати, але мене цікавить інше: чому їхнє відношення було таким негативним до нас? Через те, що ми просто купили ту квартиру, з власницею якої вони домовились?