Я безмежно люблю свою дружину. На противагу родин наших батьків, ми ніколи не сварим0сь і не 0бражаємо одне одного. Якщо послухати збоку, то звучить фантастично, але це справді так. І я цьому дуже радий.
У мене була складна історія. Мама і батько жили, як пес з котом. Щодня, скільки себе пам’ятаю, нас переслідували якісь незрозумілі скандали, сварки. Пізніше навіть почались бійки. Я бачив ненависть батьків одне до одного кожного дня. І це було дуже боляче. Я зрозумів лише тоді, коли став дорослим. Батьки мої з села. Мама кохала іншого чоловіка. Проте, батьки були проти цих стосунків.
Віддали доньку за заможнішого чоловіка, який би зміг її утримувати і хоч якось прогодувати. Батько спочатку з розумінням і терпінням ставився до жінки, але пізніше її ненависть породила і його злість. Само собою зрозуміло. Особливо, після мого народження. Хоча, здавалось би, діти згуртовують сім’ю, дають спільну ціль для існування батьків. Але в цій ситуації усе навпаки.
Так в цій негативній атмосфері я прожив усе свідоме життя. І коли отримав можливість втекти у місто для навчання в університеті, я одразу ж скористався цим шансом. А от моя дружина Олеся також не мала нормальної батьківської опіки. Справа в тому, що її мама з татом прозустрічались лише кілька місяців. І одразу ж на емоціях одружились. Отак пожили кілька років, дочку народили. А коли ейфорія зникла, вони й розлучились. І про дитину особливо не думали.
Ніколи не могли домовитись, хто має дитину забрати зі школи, хто прийти на батьківські збори, хто допомогти зробити домашнє завдання чи творчу роботу. А тепер і зовсім тато закордон поїхав, навіть не телефонує. Лише на день народження, якщо не забуде. А мама вдруге вийшла заміж і навіть не допомогла дівчині вступити в університет.
З усіма документами Олеся розбиралась сама. Проте, навчалась добре і навіть змогла вступити на бюджет. Отак ми й зустрілись обоє, не знаючи що таке нормальна сім’я і здорові стосунки між чоловіком і жінкою.
Нам було страшно спочатку. Всі казали, що на сім’ї дітей проектуються сім’ї їхніх батьків. Перед весіллям обоє дуже хвилювались. У РАЦСі нам трусились руки. До речі святкування, хоч і невеличке, але оплатили собі самі. Батьки навіть не захотіли допомагати. При чому ні мої, ні Олесі. Але впорались, незважаючи на труднощі.
Уже минає 7 рік, а ми все такі ж щасливі разом. Нам спокійно і добре разом. Ми змогли придбати квартиру у кредит, а також у нас з’явився найбільший у світі скарб. Це наша донечка Аліна. Зараз їй 4 рочки. Олеся сидить в декретній відпустці. Я наполіг, щоб вона насолодилась материнством. Усіх грошей і так не заробиш.
Ми щасливі разом і це найважливіше. З батьками практично зовсім не спілкуємось. Вони навіть онукою не цікавляться. Зате в нас є приклад батьків, якими ми не хочемо бути ні за яких обставин.
