Одна молоденька вчителька нещодавно влаштувалась у школу працювати. Ніби й здійснила мрію всього свого життя, а насправді щось на душі не так вже й добре. Не зовсім зрозуміло чому, проте присутнє якесь розчарування. Перші кілька років молодий вчитель має наставника серед старших колег.
У Діанки це була хороша досвідчена жінка, яка вже мала чудову репутацію – Олена Ігорівна. Вона завжди була готова порадити і розрадити. Так трапилось і цього разу. Ось в чому справа. В університеті Діана мала доволі романтичне уявлення про свій майбутній фах. Вчили вони різні теоретичні засади своєї професії, аж ніяк не практичні поради та лайфхаки. Тому, дівчина випускалась з університету з превеликим задоволенням і масштабним зацікавленням врятувати світ і освіту загалом.
Перші дні у школі. Цей романтичний туман ще не розвіювався і не осідав. Здавалось, що усе так прекрасно, просто. Варто лише любити діток і свою роботу, та ж ні. Далі почались справжні проблеми. Спочатку неслухняні учні, потім і спілкування з проблемними батьками, а далі все більше й більше питань, які накопичувались і проявляли правду. Спочатку здається нічого страшного.
Та ці страшні розчарування накопичились і збили Діану з ніг. Дівчина уже нічого не хотіла, вона проводила уроки на автопілоті, а після них втомлено приходила в учительську та обезсилено падала на стілець. Більше нічого не хотілось. Лише відпочивати і не перейматись турботами й проблемами. Не вперше Діану навідують думки про те, що вона помилилась у виборі фаху.
Олена Ігорівна повільно підійшла і наче прочитала думки: «Вагаєшся? Я тобі зараз щось покажу». Вона принесла чайник та дві чашечки. «Бачиш цей довгий носик чайника. Що він робить, на твою думку?». «Заважає воді одразу витікати?» – відповіла Діана. «А ще, якщо подумати?». Олена Ігорівна загадково посміхнулась. Молода вчителька розгубилась.
Не було вже ніяких ідей. Тоді наставниця продовжила: «А якщо поглянути з іншого боку, то можна змінити думку! Адже цей носик направляє струю, робить її рівною, допомагає потрапити до чашки. Так само, як і всі негаразди в нашому житті. Адже легко не буває нічого!»
Просто потрібно дякувати за такі перешкоди, вони формують нас, вирівнюють, допомагають потрапити саме до тієї, потрібної, нашої чашки. Нарешті Діана зрозуміла істину.
