Часто здається, що ми краще знаємо життєві алгоритми.
Проте, іноді доля показує нам, що все відбувається зовсім інакше. Не так просто й прозоро, як може здатись на перший погляд. Це стосується і сімейного життя також. Бо в людей не може бути алгоритмів: усі помиляються, дехто виправляється.
А дехто, можливо, і не може, або ж не хоче підійнятись
Були в мене в селі родина. Петро з Орисею вже давно одружені. Жили собі мирно з усіма. Ніколи не сварились. Народились у них з різницею в 4 роки дві донечки. Діана і Марійка росли швидко, навчались, зовнішньо схожі на батьків. Щоправда, характерами зовсім різні між собою, тому іноді й сварились.
І долі їхні теж по-різному склались, та зовсім не так, як хотілось би іншим. Усе село одне собі планувало, вигадувало. А доля по-іншому розпорядилась. Діана, хоч і старша, тихенька, спокійна. Проте, дуже хитра була. Тому всі в селі й напророчили їй щасливу сім’ю. Мовляв, вона така добра дитина.
Марійка не боялась сказати правду в очі. Вона не терпіла образ, відповідала усім те, що думала і ніколи не хитрувала чи обманювала. І звісно ж, що старші жіночки казали, мовляв з дівчини нічого путнього не буде. І кожна молила Бога, аби та не стала їхньою невісткою. Так і минав час.
Пішов 10 рік, як дівчата виїхали до міста. Діана повернулась вчора. Тепер житиме зі старими батьками.
Ще й своїх двох дітей привезла. З чоловіком у неї склалось все жахливо, посварились, розлучилась. З іншим жила в цивільному шлюбі, народила і теж розійшлась. От так склалось.
Марійка ж теж синочка маленького має і чоловіка чудового. Свекруха з онучком сидить.
А дівчина на роботу ходить, бо встигла вивчитись перед весіллям, на відміну від сестри.
Тому, ніколи не думайте, що краще знаєте, як має бути. Життя – непередбачуване.
