Вчора після роботи стала свідком дуже неприємної ситуації у магазині неподалік дому. Я після забігла після роботи купити хліба та цукру і, як і всі покупці, стала у чергу – магазин у нас не самообслуговування, а просто звичайна невеличка крамничка. Коло самої каси стояла старенька жіночка, на вигляд за 80-ть, і щось тихенько перепитувала у продавчині. І хоч жінка ледве стримувалась, але спокійно та стримано пояснювала бабусі все.
Черга тяглась немаленька і всі нервували, що бабуся так всіх затримує. А все тому, що вона вирішила придбати різних льодяників, але по декілька штук – от і доводилось продавчині оголошувати їй ціни та важити цукерки.
Люди були накручені, але чемно стояли й очікували – всі розуміли, що підгянати стареньку не варто. Але був там молодий юнак, який і без того поводився досить зухвало – голосно розмовляв телефоном, вживаючи нецензурну лайку, їв насіння, а лушпиння плював у пакет. Так от, цей хлопчина, років 20-ти, вирішив бабусі зробити зауваження:
– Ей, бабо, ти чому всіх затримуєш? Можеш швидше рухатись? Як не вистачає грошей, то йди геть і мороч голову продавцю.
– Але я тільки хотіла купити цукерок онукам, які сьогодні приїдуть. Вибачте.
– Мені твоє вибачення не потрібно – я вже спізнююсь у гості. І все через тебе. А ви, довго будете її обслуговувати?
Тут всі замовкли та один чоловік, доволі кремезний, вирішив провчити балакучого розумника:
– Або ти закриваєш свій рот, або я тебе виведу і вже ти нікуди не запізнишся. Я зрозуміло висловився?
Веселість молодика одразу кудись зникла і він мовчки простояв у черзі. Добре, що серед нас є ще такі чоловіки, які можуть захистити людину.
