У моєї подруги з дитинства була мрія, знайти нареченого іноземця і виїхати закордон на постійне проживання. У цьому я її ніколи не розуміла, деколи навіть сварилися. Я завжди їй пояснювала, що люди, які виросли в інших країнах – мають менталітет, який відрізняється від нашого. Це буде випливати у всьому від вподобань у харчуванні до розподілу обов’язків у сімейному житті.
Ось минуло багато років і мені зателефонувала Тамара. Радісним голосом вона повідомила мені чудову новину, що виходить заміж. Тут пауза і додала, що я не повірю – це не українець, а єгиптянин. З ним вони познайомилися, коли Тамара відпочивала у Єгипті. Я її звісно привітала і нічого вже не стала розповідати про різне світосприйняття. Подруга відгуляла весілля у Єгипті та через пів року я зустріла випадково у магазині її маму. От і слово за слово, як тітка Аня каже про те, що завтра має приїхати Тамара. Я поцікавилась чи нічого не трапилось. А вона упустивши очі сказала, що нещодавно спечена молода пара розлучається. Я здивувалась, звісно, але не стала більше нічого випитувати.
По приїзду Тамара подзвонила мені у сльозах пожалітися на життя. Як у них все відрізняється від нас. Жінці не можна ходити в одязі, який вона привезла з дому. На вулиці виходити вона могла лише у супроводі чоловіка або його рідних. Працювати теж їй заборонялося. Її обов’язками було: прибирати, готувати, ублажати чоловіку і не перечити. Не витримала подруга такого життя і втекла додому.
Я їй давно казала, що у кожного народу свої традиції й погляди на життя. Тому вчіться на помилках інших і не ставайте на ті самі граблі.
