«- Не знаю скільки ми з дружиною так протягнемо. Собі одяг не купуємо, аби як купили все необхідне для дітей у школу. Машина ще давно стоїть в гаражі, все ніяк не полагоджу двигун, — каже Ігор, – а батьки швидше за все посміються з нас, якщо звернемося до них за допомогою»

– Мені здається, майже у кожної родини іноді настає такий момент, коли вже не вистачає грошей навіть на їжу. А особливо, коли у вас з дружиною є троє дітей, двоє з яких скоро підуть до школи. Все б нічого, це можна було б якось пережити й тоді все було б добре, якби не батьки, — розповідає Ігор, — у мого батька це вже, напевно, традиція, дзвонити мені з одним й тим же питанням: «Чому ти одружився саме на цій жінці? Вона ж взагалі не господарська. Не вміє найголовнішого — готувати, а про прибирання та догляд за дітьми я взагалі мовчу». Особисто для мене це не проблема та кожен раз я йому кажу, мовляв, й сам можу приготувати щось, а з дітьми дружині теж допомагаю, коли виходить знайти на це час.

У родині Ігор працює один, зарплата у нього непогана, жодного разу ще не було ніяких проблем на роботі. А ось його дружина Ксенія вже котрий рік не може знайти час хоча б на пошуки роботи. Весь цей час віддає своїм дітям, за якими потрібно доглядати.

– З дітьми все було добре, рівно до того моменту, поки кожен з них не почав хворіти. Наймолодшому Ромі діставалося більше всіх. Ми вже стільки лікарень об’їздили та всюди нам кажуть, що з дитиною все нормально, але потрібно лише прикупити деякі препарати для профілактики, які коштують не малих грошей.

Старші діти, звичайно ж швидко одужали, у них організми краще впоралися з цією болячкою, але Рому доводилося водити на необхідні процедури в місцеву лікарню, про які Ігорю розповів його друг.

Якось один раз Ксюші подзвонила її мати, вона теж, напевно, ну дуже любить дорікнути свою дочку в тому, що та не вміє готувати. Кожна розмова починалася з «ну що, навчилася готувати чи мені приїхати та зробити це за тебе?». По правді кажучи, Ксенії це слухати було дуже неприємно. Вона навіть намагалася виправити це становище, почати хоч з якоїсь легкої страви, але у неї не виходило. То щось підгорить, то розіб’є тарілку, то поріже собі палець, то пересолить, загалом вона ну ніяк не дружить з цим.

А що з приводу роботи, був такий момент, коли дружина Ігоря майже отримала місце на роботі, але за день до її приходу туди, їй повідомили, що замість неї вже найняли більш досвідчену людину.

Ну, добре, у Ксенії не виходило з роботою, може з часом вона все-таки хоч щось знайде. Але ось чого найбільше навіть сам Ігор не чекав, так це того, що адміністратор компанії, в якій він працював, розориться. Йому урізали зарплату так, що ледве й на одну людину вистачить. Довелося чоловікові шукати собі додаткову роботу, це вийшло та все повернулося в те річище, в якому вони були.

– Мам, будь ласка, ну посидь з дітьми, я, нарешті, знайшла собі роботу, — благала Ксюша свою матір.
– Я, коли народила тебе та ще двох синів, встигала й на роботу збігати, та копійку якусь заробити й нічого, виходило. Мені ніхто не допомагав, я все сама робила, — відмовлялася весь час та.

В результаті Ксенія знову не потрапила на роботу. А няню наймати не хотілося, адже це великі витрати.

– Тату, приїжджай, прошу тебе. Теща відмовилася, хоч ти не підводь, — Ігор вже спробував поговорити зі своїм батьком.
– Що значить “не підводь»? Синку, я зайнятий, взагалі-то. У нас тут з твоєю матір’ю врожай почав активно продаватися, ледве встигаємо його збирати та людям віддавати. Хоч би приїхав до нас, допоміг, чи що.

– Не знаю скільки ми з дружиною так протягнемо. На самих одяг не купуємо, аби як купили все необхідне для дітей у школу. Добре, хоч Ромі вже стало легше, допомогли йому ті процедури. Машина ще давно стоїть в гаражі, все ніяк не полагоджу двигун, — потираючи пальцями перенісся, каже Ігор.
А чому б тоді не попросити грошей у твоїх батьків? Ти ж сам кажеш, що у них продаж овочів йде дуже добре. Невже вони не допоможуть тобі?
– А з цим всім маленьким бізнесом все дійсно добре. До речі кажучи, ідею підкинув їм я, навіть з реалізацією допоміг, а далі вже вони самі. Якщо їм про це нагадати, то вони почнуть миттю відмовлятися та говорити, що це все зроблено тільки їхньою працею. А я тепер для них поганий син, що не приїжджає до них допомагати хоча б зі збором врожаю. Нам би хто допоміг так, я був би дуже вдячний цій людині.

Батьки Ксенії та Ігоря швидше за все посміються з них, якщо ті звернуться до них за допомогою. Їм дуже прикро, але ця молода сім’я все ж сподівається, що все у них налагодиться й тоді мами й тата будуть ще дивуватися, а потім пишатися ними.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
«- Не знаю скільки ми з дружиною так протягнемо. Собі одяг не купуємо, аби як купили все необхідне для дітей у школу. Машина ще давно стоїть в гаражі, все ніяк не полагоджу двигун, — каже Ігор, – а батьки швидше за все посміються з нас, якщо звернемося до них за допомогою»