– Негайно приведе себе до порядку, – розлючено говорила Алла Петрівна, що працювала вчителем математики у загальноосвітній школі вже понад двадцять років. Вона взагалі була дуже правильною вчителькою, яка ніколи б не дозволила втекти з уроку чи прикрити учнів. Коли всі інші педагоги перед зимовими канікулами та різдвяними святами робили попуски учням, вона задавала пів книжки рівнянь, формул, задач, щоб діти не розслаблялися. А коли всі виходили знову на навчання після відпочинку, сумлінно все те допитувала.
Сьогодні Алла Петрівна напала на худорляву старшокласницю Олю. Та гарно вчилася, їздила часто на олімпіади та взагалі користувалася авторитетом серед вчителів. Проте вчительці не сподобалося те, як вона зібралася та прийшла до школи. Коротка спідниця, що ледве прикриває всі ті місця, котрі не треба бачити стороннім, яскравий макіяж з чорними стрілками та червоними губами, високі підбори, масивні кліпси на вухах. Вчителька ж то не знала, що все це дівчина зробила ради того, щоб сподобатися одному хлопцеві з паралельного класу, хотіла завоювати його увагу та симпатію. Та навіть, якби Алла Петрівна знала правду, це все одно нічого б не змінило.
Вчителька спершу почала виховну бесіду спокійним тоном, Оля відмовилася її слухати:
– Алла Петрівна, я ж не прийшла гола, їй-богу. Чого ви хочете від мене?
– Ти знаєш, де знаходишся? На дискотеці? Чи в барі? Ні, дівчинко, ти в школі. Тут не мода, не любов, не гулянки, а наука!
Потім тон вчительки починав поступово підвищуватися. Вона вже кричала на ученицю на весь коридор, що на її лемент позбігалися майже всі вчителі та учні. Якраз вчасно підійшов директор:
– Можна вас двох до кабінету?
Алла Петрівна аж зблідла, бо в такому віці ще ні разу її не викликали на килим до кабінету директора, а Олі стало якось ніяково та неприємно, та все ж неспішною ходою попленталася за директором.
– Так, Ольго, ви відвідуєте школу з якою метою? Правильно, вчитися. Кожна організація, установа має певні норми та правила. Я вважаю, що одягнулися та нафарбувалися ви занадто вульгарно та кричуще. Будь ласка, виправте це. Можете бути вільні, йдіть на урок.
Оля встала, а Алла Петрівна залишилася стояти поруч зі столом директора.
– Алло Петрівно, що з вами? Хіба це педагогічні методи виховання? Верещати так, що вас було чутно на всі поверхи школи? Я не хочу та не потерплю у школі таке відношення до учнів, що б там не було. Соромно, що стільки років педагогічного стажу ви так мало почерпнули для себе особисто.
Алла Петрівна почервоніла як рак. Ледь кивнула головою та похнюплена вийшла з кабінету.
