Ми з чоловіком одружені лише рік, до цього зустрічались 7 місяців і зрозуміли що просто створені один для одного. Нам зараз по 26 років і ми самодостатні дорослі люди. Двоє працюємо в IT-сфері та досить не погано заробляємо.
Вже навіть встигли купити спільну квартиру, звісно додали ще свої збереження і поділили вартість порівну. Адже я вважаю що все між чоловіком і дружиною повинно бути порівну, і не залежати від гендеру. Само собою у нас є спільний бюджет в який рівною частиною вкладаються двоє, також є й власні кошти на якісь особисті потреби кожного. Нам з чоловіком так дуже комфортно і так ми почуваємось самодостатньо.
Оскільки ми переважно працюємо вдома, у нас немає чоловічих та жіночих обов’язків, переважно все стараємось робити разом.
Але не всі поділяють такі наші погляди на сімейне життя. Наприклад, батьки Олега постійно присікаються до нас та стараються якось зачепити тим, що вважають не правильним.
Ось нещодавно свекор прийшов до нас у гості та мало не з порогу почав мені робити зауваження за чистоту квартири. Не скажу що мене це образило – нічого страшного, можу викликати клінінгову компанію та вони мені все ретельно поприбирають, а у мене є й важливіші справи.
Тоді він почав вимагати обіду, начебто яка з мене господиня, якщо я гостя не нагодую. Я й не знала що казати – він прийшов без попередження, а я не домогосподарка, щоб весь час біля плити проводити. Та й ми з Олегом ставимось до цього простіше – можемо в ресторан сходити, чи доставку замовити, загалом не заморочуємося на рахунок цього. Адже для того ми й заробляємо – щоб жити у задоволення.
Та це зовсім не влаштовує мого свекра. Він ще радянського виховання і вважає, що жінка зобов’язана сама на кухні готувати по 10 страв на день, ходити на роботу та ще й побут весь на собі тягнути. Мені часом аж шкода стає свекруху – адже іншого життя вона й не бачила. Постійно вимучена та лиця на ній нема – і це все “заради” сім’ї.
Ще дивуються як це так, що ми поки не плануємо дітей. За їхніми поглядами ми повинні одразу народжувати, адже що це за сім’я така без дітей?! Та ми поки не поспішаємо – живемо у своє задоволення, а там як вийде, так і буде
Я вже навіть не стараюсь свекрам щось пояснювати чи доказувати – мені досить того, щоб мене підтримував мій чоловік. А в цій ситуації Олег на моїй стороні на 100 відсотків.
