Річ у тім, що хоч я живу у місті та маю невеликий готель у в одному з туристичних міст у Карпатах. Декілька років ми з чоловіком працювали за кордоном назбирали хорошу суму і вирішили вкласти її у бізнес. Нам пощастило – шматок землі у горах чоловік отримав у спадок від бабусиної сестри, в якої не було рідних. Так от і виникла ідея відкрити готель.
Ми вклали купу сил та грошей, щоб збудувати справді хороший невеликий готель з сучасним ремонтом, гарним сервісом і комфортною територією з басейном. Ремонт нам влетів у копійку – ми витратили всі заощадження і ще й взяли невеликий кредит у банку – сума не надто велика, але все ж борг.
І не дивно, що ми планували якнайшвидше відкрити готель, щоб почати працювати. Все йшло за планом – безліч замовлень, жодного дня вільного. І все б нічого, але кожен родич вважав за правило вимагати у нас безплатно зупинитись та ще й на вихідні. Комусь ми відмовляли, а більш близьким шукали віконечко.
Але одного разу мені зателефонували з невідомого номера. Коли я взяла трубку, то почула знайомий голос. Телефонувала Алла, моя шкільна подруга, з якою ми були у сварці – вона відбила у мене хлопця і ще й наговорила на мене всякого нашим друзям. З того часу ми не спілкувались і тут такий сюрприз.
– Привіт, Анюто, впізнаєш? Це я – Алла. Як твої справи? Зустріла твою маму, ми так гарно поговорили й вона дала твій номер. Вона розповіла, що ти тепер бізнесвумен. Вітаю. Чому я телефоную – давно хочу поїхати відпочити у гори, але все часу нема, то грошей. Може, по старій дружбі, можна зупинитись у тебе в готелі на декілька днів, але безплатно? То як щодо наступних вихідних?
Я була шокована і не зразу могла говорити. Та зібравшись з силами, пригадавши всі образи я сказала, як відрізала:
– Алло, не збираюсь я витрачати на тебе ні сили, ні гроші та взагалі – я бачити тебе у себе в готелі не хочу. Тому, навіть, не вибач, але ні.
На тому кінці дроту запанувала тиша, а потім Алла просто поклала трубку. І я певна, що правильно вчинила – я не дозволю використовувати себе, ще й таким «подругам».