Ми не бачились понад десять років – з того моменту, як закінчили університет. Ця зустріч стала для мене приємним сюрпризом. Я знову відчув себе молодим і зрозумів, що кохаю її досі. Тепер я втратив сім’ю, але й кохана не надто поспішає приймати мене до себе.
До одруження з Мариною в мене були тільки одні серйозні стосунки – з моєю одногрупницею Оксаною. Це було кохання з першого погляду. Ми були разом всюди: на навчанні, на прогулянках, у компаніях та на вихідних. Я був певен, що ми й одружимось – у мене точно були такі плани, але, як потім виявилось, Оксана так не думала.
Після двох років стосунків я помітив за нею дивні речі – вона все частіше йшла гуляти з подругами, мала плани на вихідні з батьками й швидко бігла додому після навчання. І якщо колись ми весь вільний час проводили разом, то тепер – декілька годин на тиждень і тільки тоді, коли я починав ображатись. Мені було зрозуміло, що щось не так, але боявся запитати.
І дарма – за місяць Оксана сама розірвала зі мною стосунки. Як виявилось – у неї з’явився інший і саме через нього ми так мало бачились. Це був хлопець зі старшого курсу – красень, з хорошої сім’ї та з гарними перспективами. Оксана поставила не на кохання, а на добробут.
Для мене це було ударом, який мені було важко втримати. Врятувала мене зустріч з Мариною – спокійною, хорошою та привітною дівчиною, яка зацікавила мене своєю добротою. Наші стосунки не були такими феєричними, як попередні, але в них була стабільність, спокій та повага. Я покохав Марину. Тож вирішив не витрачати час і зробив їй пропозицію. Так ми й одружились.
У нас було все прекрасно – хороший дім, чудесні стосунки, власна справа і двійко дітей. Ми жили щасливо і без зайвих турбот. Я зрозумів, що таке сімейне життя для мене ідеально – довіряв дружині та був певен у її вірності. Та й сам не планував зраджувати. До того моменту, поки знову не зустрів Оксану.
Я зустрів її випадково, у ресторані, де саме обідав з діловим партнером. Вона сиділа за сусіднім столиком та весело балакала зі своєю подругою. Оксана виглядала прекрасно – доглянута, струнка, гарно вбрана та з чудовою фігурою. За роки, що ми не бачились – вона змінилась у кращий бік. Я не втримався та прийшов привітатись. І не очікував, що вона справді зрадіє нашій зустрічі. Слово за слово і ми домовились зустрітись, щоб випити разом кави та поговорити про життя.
З того дня ми знову почали зустрічатись – таємно від рідних. Оксана вийшла заміж за Сергія, мого суперника, в неї є син і вони досить непогано живуть. Щоправда, Оксана переконана, що чоловік їй зраджує. Наше кохання повернулось з більшою силою – воно стало як витримане вино. Я був шалено щасливий. Пригнічувало мене тільки одне – як сказати про це Марині та дітям. Я ж вирішив не ховатись і бути відвертим – у планах було почати жити з Оксаною.
Розмова з дружиною була доволі спокійна – вона не скандалила, не кричала і не намагалась мене повернути. Марина прийняла мій вибір. Діти були надто малі, щоб щось розуміти. Але я вчинив правильно – залишив рідним квартиру та обіцяв утримувати.
Та, як виявилось, Оксана не планувала ні розлучення, ні жити зі мною. Для неї стало новиною те, що я пішов від дружини заради неї. Моя кохана не збиралась покидати чоловіка-зрадника, бо її все влаштовувало. Гроші чоловік давав, вона могла робити що хотіти та жити у своє задоволення. І в її плани не входило життя з університетським коханим на орендованих квартирах. І вона просто розірвала зі мною стосунки.
Тепер я залишився без сім’ї, дітей та коханої, яка мене в котрий раз покинула. А може так правильно? Може це мені бумеранг за невдячне ставлення до дружини?
