– Мам, я все одно піду. Сукню купили, зачіска готова, — збираючи свою сумочку, Даша знову повторює те ж саме своїй мамі.
– Доню, я хвилююся, а раптом щось трапиться?
– Та нічого не трапиться. Такого шансу більше не буде, я піду на випускний, — дівчина подивилася на годинник, — мені вже потрібно виходити, таксі чекає. Все, я побігла. Люблю вас!
– І ми тебе любимо… – тихо відповіла стривожена мати.
Батьки знали, що клас її дочки дуже не любив однокласницю, знущалися з неї. Гриша та Валентина не хотіли, щоб Даша йшла на випускний вечір, але дівчина наполягала на покупці красивої сукні, виправдовуючи це тим, що «ваша дочка закінчила школу із золотою медаллю. Невже ви вважаєте, що я не заслуговую на такий відпочинок?». І не посперечаєшся, Дарина дуже добре вчилася у школі, до університету її точно візьмуть. Хоче стати модельєром й в цьому батьки її всіляко підтримують.
Таксі приїхало вчасно, водій навіть допоміг дівчині вийти з машини, як джентльмен, відкрив їй двері та подав руку.
Вийшовши з машини, Даша завмерла на місці, вона не вірила в те, що нарешті дожила до цього моменту. Вона дуже наївно думала, що однокласники заспокоїлися та більше не стануть її чіпати. Але ні, вони ще й на випускному вирішили їй насолити.
Одинадцятикласниця пройшла в зал, оглядаючи всіх навколо. На неї всі дивилися з презирством й поводилися так, ніби щось затіяли. До Даші підійшла Рита:
– Ну привіт, яким вітром? – посміхнувшись, запитала однокласниця.
– Ти думала, що я не прийду? – здивувалася дівчина.
– Чесно кажучи, тут всі не раді тобі. З якою метою ти сюди прийшла, а?
– Я просто…
– Що просто?! Знаєш, скільки неприємностей ти принесла нашому класу? Ти багато у нас відбирала одним клацанням пальця, навіть не давала шанс іншим себе проявити!
– Ні, це не так! Я не збиралася забирати у вас можливість отримувати хороші оцінки. Я добре вчилася, тому що сама того хотіла, я вчилася для себе, а не для того, щоб принизити вас якось! – Даша почала сильно нервувати.
– Та що ти говориш? – до них підійшла Люда, яка навіть за словами вчителів нічого не робила. Вона дійсно нічого не вчила, а тільки з боку спостерігала за тим, як Дарина добре вчиться й тихо заздрила.
– Я кажу правду! Ви могли теж добре вчитися, я вам не заважала.
– Ні, ти заважала! – викрикнула Рита, — ти завжди була скалкою у дупі.
Рита вилила склянку води на голову Даші. Дівчина навіть не встигла що-небудь сказати, як всі почали над нею сміятися.
– Ти жалюгідна! – додала Люда.
Бідна відмінниця вибігла з актового залу на вулицю, щоб привести себе до тями. Вона не плакала, Даша була на стільки люта на них, що не могла заплакати. До неї вийшов хлопець, це був Павло:
– Ось, візьми, — той простягнув рушник.
– Дякую. Дивно, що ти на мене не злишся за те, що я добре вчилася у школі, — дівчина почула сміх зі спини:
– Помиляєшся, — посміхнувся хлопець.
– Що? – Дарина повернулася до Паші лицем, на неї був направлений такий же злий погляд.
– Ти що, так і нічого не зрозуміла? Весь наш клас тебе ненавидить. Я тебе теж ненавиджу, бо ти вічно була попереду мене, як би я не намагався вчитися так само як і ти. Як ти сказала? «Я не збиралася забирати у вас можливість отримувати хороші оцінки»? Серйозно? – Павло почав повільно підходити до дівчини.
– Не чіпай мене… – тихо відповіла Даша.
– Не чіпати? Що ти, я не збираюся тебе бити, ні. Хоч ти й була зубрилкою, але з роками твоє тіло ставало все витонченіше та витонченіше.
– Будь ласка, не підходь… – у дівчини потекли сльози.
– Ти плачеш, мене це більше заводить, Дарино.
Для дівчини це було найстрашнішим, що могло тільки відбутися на випускному. Однокласник зґвалтував її. Даша була сильно виснажена та її кинули на тому ж місці, де над нею поглумився хлопець. На ранок її знайшли батьки й відвезли додому.
Минуло два тижні з того дня, дівчина все не наважувалася розповісти мамі з татом про те, що з нею сталося, поки одного разу Дашу не знудило від улюбленої маминої піци:
– Слухай, я тут думаю, може ти вагітна? – звернулася Валентина до своєї дочки.
– Я.. Я не думаю, мам, такого не може бути, — дівчина помітно занервувала.
– Я ж бачу все, ти мене не обдуриш. Всі ці ознаки мені знайомі, дорога. Давай ти зробиш тест.
Вагітність підтвердилася. Дарина була налякана й чомусь думала, що батьки будуть її лаяти та зажадають аборту, але Гриша з Валентиною прийняли це спокійно й пообіцяли допомогти дочці впоратися з такою серйозною відповідальністю.
Дарині довелося розповісти, що Павло зробив, батьки дівчини відразу ж звернулися до сім’ї Петрових:
– Валентина Миколаївна, я її не чіпав. Це маячня! – хлопець виправдовувався, як тільки міг, ще й мама з татом захищали свого сина.
– Не може бути такого, щоб моя дочка мені брехала! – розсердився Григорій, — я завжди її виховував належним чином.
– Тоді, що ж ви за батько такий, що Даша по кутах обжимається з якимись хлопцями? – запитала мати Паші.
Гриша й Валя були шоковані від таких слів, переглянулися та пішли грюкнувши дверима, додавши при цьому, що це ще не кінець, хлопець відповість за свій вчинок.
Вагітність Дар’ї проходила добре, ніяких ускладнень не було, на УЗД говорили, що у дівчини народиться здоровий хлопчик. Батьки допомагали всім, чим могли: купили коляску, ліжечко, безліч іграшок, памперсів та пелюшок. Навіть допомогли обрати ім’я для дитини, вирішили назвати Іваном, на честь дідуся Даші. Пологи пройшли з деякими труднощами, але все обійшлося.
Коли Ваня підріс, Валентина все ніяк не заспокоювалася з приводу однокласника доньки та вмовила чоловіка, щоб той запропонував родині Петрових зробити тест на батьківство. На подив ніхто не відмовився, їм навіть було цікаво бреше насправді Даша чи ні.
У результаті тест підтвердив той факт, що Павло є біологічним батьком Вані. Також, після цього, батьки дівчини наполягли на суді, тому що Паша вступив в статевий зв’язок з неповнолітньою. На момент зґвалтування Даші було сімнадцять років, а хлопцеві дев’ятнадцять. Після народження сина, через місяць дівчині тільки виповнилося вісімнадцять. Хлопця засудили й посадили до в’язниці.
Григорій та Валентина спокійно видихнули. Вони допомагали дочці з вихованням дитини, раділи, що дівчина не наважилася на аборт, бо дитя тут ні до чого.
Минуло достатньо часу, Вані вже виповнилося три роки, а Даша чомусь тільки зараз зважилася розповісти батькам про інших своїх однокласників, які жорстоко обійшлися з нею. Батьки з ними теж розібралися, всі вибачилися перед нею, хоча по очах було видно, що вони почали її ненавидіти ще більше, але дівчину це вже не хвилювало тому, що скоро поїде з країни разом з батьками та Ванею й почне нове життя.
