Одного ранку Ніні Василівні, мамі Ігоря, подзвонила невідома жінка і тривожним голосом сповістила, що вагітна від нього, на останніх місяцях. Оскільки її син відмовляється оплачувати пологи, то вона просила у жінки матеріальної підтримки.
Ніна Василівна вирішила спочатку, що це аферистка та потім дізналась, що й справді її син зустрічався з цією дівчиною та вона від нього вагітна.
— Ви не переймайтесь, якщо у вас немає можливості — ми з сином справимось собі. В мене немає претензій ні до вас, а ні до вашого сина. Проте, якщо така можливість є — можемо з вами зустрітись і ви сама в усьому переконаєтесь.
Ніна Василівна сильно злилась і не могла зрозуміти чому її син так вчинив — зачав дитину і зник. Чому-чому, а честі й чесності їй здавалось, що вона його навчила. Незважаючи, що їм обидвом було по 19 років вона вважала, що з таким можна справитись. Тим більше, що вона й сама народила сина у 20 і виховала його сама.
— Синуля, поясни мені, чому ти так робиш? Жінці важко самій виховати дитину. — намагалась зрозуміти вона сина.
— Мама, я не знав. Вона мені сказала буквально місяць назад і я досі в шоковому стані з того, що відбувається. — Збентежено відказав син.
— Я не люблю її, ми просто декілька разів веселились разом. Вона й сама сказала, що хотіла зробити аб0рт, але гінеколог їй строго заборонила і вона прийняла рішення народжувати. — Син трохи просто мовчав. — Собі… То я тут до чого, мам?
Ніна Василівна й не тямила, що сказати. Вона знала, як ніхто, що чоловіка дітьми не втримати. Тому, суто по-материнськи вирішила поцікавитись чи є кому підтримати молоду матір з малюком.
Та виявилось, що Тая, так було звати дівчину — кругла сирота та виросла в притулку.
Ніні Василівні було лише 40 років, вона вдруге одружилась, достатньо заробляла коштів та завжди хотіла другу дитину. Проте завагітніти вже не могла, пізно. Тож вона подумала, що їй вистачить сили і ресурсу допомогти своєму онукові та майбутній матері. Ба, більше, їх хотілося цього.
Син сказав, що категорично женитись з жінкою, яку не любить він не буде. А я переконала не кидати його навчання, щоб заробляти гроші, а все ж отримати диплом, оскільки він був майже на останньому курсі.
***
Через місяць Тая народила сина. Красивого та схожого на маленького Ігоря. До того часу я допомогла їй обладнати однокімнатну квартиру, яку їй після закінчення інтернату видала держава.
Мій чоловік, не зважаючи на те, що це не його рідний внук, всіляко мене підтримував і ми постійно закуповували малому все, що було необхідно — від пелюшок до меблів у дитячу кімнату.
З Таєю ми подружились — розумна висока дівчина з рудим волоссям, веснянками і приємним голосом. Мені в ній подобалось те, що всупереч вагітності та складним життєвим обставинам — вона все одно знаходила способи заробити гроші – онлайн. Вона постійно повторювала мені:
— Справа не в грошах. Заробляти я вмію. Річ у тому, щоб хоч хтось був поруч. Приходьте, будь ласка, частіше. — Після кожної зустрічі вона мене обнімала, а на кухні ми з нею могли годинами спілкуватися, як близькі подруги.
Тим часом онук, швидко ріс. Він був здоровим, а його щічки рожевими! Я з радістю сиділа з ним, якщо Таї потрібно було кудись відійти та бавила його. Онук нагадував мені сина — він навіть так само грався іграшками, як той!
Квартира, в якій жила дівчина, тепер була акуратною. Ми купили їй техніку та нові меблі для малюка. Я сказала, що перші три роки можу повністю забезпечувати їх і щоб гроші, які вона заробляє — відкладала собі на потім, щоб легше було на ноги встати.
Я дивилась на неї та згадувала себе, такою ж молодою, люблячою матір’ю і такою ж переляканою. Мені не важко було уявити, що дівчина почуває і поставити себе на її місце. Тим більше, що і я сама була сирот0ю. А тепер у мене така велика сім’я…
Я не знаю як складуться наші стосунки після того, як онуку виповниться 3 роки, бо Тая неодноразово говорила, що хоче переїхати з сином у більше місто. Проте я щаслива, що змогла допомогти їй протягом найтяжчого етапу — перших років життя дитини.
