– Ану швидше обслуговуй, рухаєшся, як черепаха, – кричав старший чоловік з черги. Та продавець, молода дівчина років двадцяти п’яти навіть не звертала уваги. Вона спокійно важила печиво жінці, навіть не відзивалася на нахабні вигуки незнайомця.
– Ти що не можеш пришвидшити темп? Я на маршрутку через тебе запізнюся, – не міг ніяк вгамуватися чоловік.
– Чоловіче, чого ви так голосно кричите? Ми ж усі стоїмо, так як і ви в черзі, проте ніхто не кричить. Впевнена, що кожен після робочого дня кудись поспішає, не лише він, – врешті не витримала старша жіночка.
– А чого це вона на мене уваги навіть не звертає? Німа, глуха, чи що?
– Ми всі люди. Всі хочемо нормального ставлення до себе. Що продавець винна, що найшло стільки людей до магазину? Як вона може швидше обслуговувати, якщо кожному щось потрібно. Та ще й у передсвяткові дні такий ажіотаж. Проте якби ви, чоловіче, виховано, по – людяному попросили, щоб вас пропустили, бо поспішаєте на автобус, то все могло б бути по-іншому. А крики, обзивання та ще й на «ти» звертаєтеся, хіба хтось хоче терпіти таке? У будь-якій ситуації залишайтеся людиною, – повчала жіночка.
– Дивися, яка мудра знайшлася. То її робота, не розказуй мені тут казки, – розізлився не на жарт чоловік.
У будь-якій ситуації завжди потрібно пам’ятати, що людина – найбільша цінність. Хороше ставлення та повага – запорука відмінного настрою щодня!
