Одного разу я з подругою захотіла прогулятись. Покликала її пройтись містом хоча б годинку. Вже сонце було низько, і спека спадала.
Зібрались ми доволі швидко. За пів години уже зустрілись і почали прогулянку.
Містом пройшлись, але нам було мало. Хотіли ще відпочити та поговорити. От ми й пішли на озеро міське.
Гуляємо собі, обговорили усе на світі. Людей було не так багато. Проте, час від часу ішли пари, молоді батьки з дітками, та групки друзів.
Мені якраз Дарина жалілась на особисте життя. Вона нещодавно розірвала заручини, бо хлопець її зрадив. І їй було дуже боляче, бо вона вже активно готувалась до весілля.
От і розповіла мені, що чекає на стосунки, що самі знайдуть її. От просто хтось йтиме по вулиці і вкраде її серце.
Ми з цього звісно ж посміялись. Хто б в таке повірив? І пішли далі прогулятись. Та що задумаєш, те здійснюється, проте іноді не так.
Попри нас якраз пройшли хлопці назустріч. Їх було 3 чи 4. Ми спочатку й зовсім не звернули на них увагу. Точніше я не звернула.
Раптом почули:
–Дарино, привіт!
Моя подруга повернулась і побачила, що один з хлопців махає їй рукою. Вона звісно ж відповіла.
І тут з-за наших спин надходить дівчина. Він її поцілував у щічку і вони пішли. Подруга звісно почервоніла. Ситуацію цю ми більше не коментували. Пішли далі, перевівши тему.
