Моя невістка – дуже цікава людина. От спробуй так гарно і ласкаво з нею поводитись, то вона і в печінку пазурями вчепиться. Дівчинка з інтернату, тому й навчилась виживати. Що потрібно, те в будь-який спосіб здобуде, а хто не дозволяв чи якось заважав, то ще й пробачення проситиме. І я в таку ситуацію потрапила.
Син мій не можу сказати, що слабохарактерний. Він досить вольовий і сильний. Він вдався у діда, мого тата, а той був військовим. Тому й виріс справді мужнім, зі своїми принципами, думками. Навчатись пішов після 11 класу, вступив на бюджет.
Коли виповнилось 24 роки, вирішив одружитись з дівчинкою. Зустрів її в університеті. Вона молодша на рік. Теж навчалась на бюджетному місці. Хороша така здавалась, м’яка, щира, та насправді – кремінь. Вона, як виявляється, сирота. Виросла в інтернаті, бо маму покинув батько і вона залишила її в роддомі. Жорстоко. Не розумію як так можна вчинити.
Олеся вчилась добре у школі, всі помічали її уміння й навички. Кмітлива сирітка усього досягла сама. Тепер мій син закохався. Вони їздили закордон на стажування разом. А за рік мій Сашко освідчився. Весілля я повністю взяла на себе. Покрила усі витрати і навіть сукню Олесі купила сама, як рідній дочці. Відгуляли, та жити десь молодій сім’ї теж треба.
Вони орендували собі квартиру у центрі. Син мій добре заробляє, та й невістка не байдикує. Я ж пообіцяла, що свій особняк запишу на них. Звісно ж, а кому мені його віддати, як не єдиному сину та невісточці. Та от Олеся якось не так сприйняла.
Можливо, вона не почула просто. Не знаю. Та вирішила, що вже може господарювати у моїм домі. Постійно коли й приїде, то втручається усюди, докоряє. Те не так, інше не сподобалось. Дійшло до того, що я й справді у власному будинку перед тим, як щось зробити, починаю боятись та хвилюватись. Постійно чую голос у голові: «А що ж Олеся скаже?».
А нещодавно ще один випадок. Попросила я сина перенести мені трохи огорожу. Бо подвір’я в мене велике, а город маленький. Хотіла ще одну грядку зробити. Так тут невістка скочила з-за столу. Агресивна така стала, що жах.
Почала кричати, що ніяких грядок їй тут непотрібно. Краще зберегти площу подвір’я, а вона там планує альтанку зробити. Я й не розумію, хто тут господар? Чому вона так поводиться і як мені реагувати? Дивуюсь, чесно кажучи.
