пан
І тому ми вже добре засвоїли, що треба бути дуже обережним. Бо в іншому випадку наживеш собі мороки.
От ми ще про це не знали, коли тільки переїхали і ледь інфаркт не отримали.
Однієї ночі спимо собі спокійно. Тут в двері починають гримати. Чуємо, що на сходовій клітці кілька чоловіків. Бачимо, що поліція. Тому й відчинили двері. Кажуть, що поступив виклик від небайдужих мешканців цього під’їзду. Наче б то нас пограбували. Винесли пральну машину. Ми сказали, що нічого не зникло. Усе гаразд.
Вони ще документи перевірили і пішли. А ми раптом зрозуміли, що відбувається і у чому причина.
Ми заїхали зовсім нещодавно, тож робили порядки по трохи. Пральна машина, що тут була зовсім стара і несправна. Тож я подзвонив своєму дядькові, якщо він хоче, то може забрати. Він займався деталями до різних приладів, тож частенько збирав такі непрацюючі машини.
Ось він і прийшов увечері. Десь о 8 годині. Спокійно собі зайшов і забрав машинку. Тільки от сусіди вже встигли це запримітити, додумати якусь дивну історію з пограбуванням і ще й поліцію повідомити.
Наступного дня дружина розказує хто це такий відповідальний громадянин.
Одразу під нами у квартирі живе тьотя Зіна. От вона нині мою Настю побачила і питає:
–Ну що ви там? Знайшли грабіжника?
–Якого? – перепитує дружина.
–Ну так я ж вчора поліцію викликала. Вас пограбували. Мужлаn якийсь. Великий такий.
Дружина каже, не знала, що їй на це відповісти.
Іноді люди ну дуже дивні бувають. Я все розумію. Але ж не варто кожного разу отак втручатись в особисте життя. До речі, ця сама тьотя Зіна уже цілісінькі 2 місяці допитує мою дружину, коли вона народжувати збирається. Бо ж час минає, а перший раз родити після 30 вже надто важко.
Чесно, у людей жодної культури та толерантності немає. І головне, ми у її життя і зовсім не втручаємось, стороною обходимо. А от вона постійно шукає шанс перестріти нас і впхати свого носа в чужі справді. Без цього їй, мабуть, надто нудно живеться.
Тож тепер моя порада для всіх! Остерігайтесь сусідок-пенсіонерок. Бо ваше життя – це їхнє життя!
