Хоч це звучатиме дивно на сьогоднішній день. Та й взагалі неправильно. Та одружився я можна сказати з розрахунку. Це було швидше бажання моїх батьків і тещі з тестем. А я дурний погодився і тепер сам через це страждаю. І варто хіба?
Як то кажуть, баба з воза – кобилі легше. Краще б мені забути, хоч і важко, та не перейматися, як і про мене забули. Та чомусь не можу. Тому вирішив тут поділитись з вами.
Можливо, виговорюсь комусь і стане легше. Отож, яка ситуація. У 18 років я вступив до дуже успішного університету на бюджет. Навчався дуже добре, завершив з червоним дипломом. А після університету знайшов одразу престижну роботу. Трохи спочатку змушений був пахати, аби отримати підвищення і гідну заробітну плату.
Проте, я вважаю, що мені пощастило. Одразу ж дізнався, що до батьків почали часто приходити сусіди.
У них донька молодша за мене на 2 роки. Проте, вони хотіли терміново її одружити. От моїх батьків і підмовили. Вони почали мене тероризувати. Не знаю чому я погодився, хоч вже був незалежний повністю.
Одружились. Життя, як життя. Щоправда, Ліза мене якось сторонилась постійно, народжувати не хотіла. Та й взагалі коли про дітей мова заходила, вона переводила взагалі тему.
Справді люб’язна і усміхнена була зі мною лише в ті дні, коли отримував зарплату. Я бюджет віддавав жінці. Вона не працювала, та я так звик. Чоловік голова, а жінка шия. Хай розпоряджається сімейним бюджетом. Все, що було потрібно вона могла собі дозволити. На собі я можна сказати економив. Міг іноді щось купити, та частіше вважав, що не варто витрачатись на дрібниці. І так нормально, годиться. Минуло трохи часу.
Настали часи пандемії. І це не надто приємно згадувати. Тішусь, що живий та здоровий. Проте, це стало початком кінця нашого подружжя. Моя фірма збанкрутувала, тому мене скоротили. Я залишився без роботи і фінансів. Довелось шукати щось, щоб вижити. Наче вдалось, проте заробітна плата була дуже далеко від попередньої.
Одного дня прийшов з цієї ненависної роботи.
Речей дружини в домі не було. Лежала записка з холодним надписом: «Я більше не можу жити в такій бідності. Я йду!». За місяць я дізнався, що вона одружилась зі своїм однокласником, який нещодавно відкрив власний бізнес.
