Моя перша дружина пoмepлa кілька років тому. Діти вже були дорослі й жили окремо, а я так і жив один у будинку, не наважуючись на нові стосунки. Працював у райцентрі, що за кілька кілометрів від села. Колеги часто мені казали, що ще ж не старий, може б подумав з якою жінкою познайомитися, воно і веселіше, і вдома було б затишніше. Я може й не проти, але ж де ту жінку знайти, я окрім роботи ніде не бував та й на роботі у нас суто чоловічий колектив.
Одного дня, по дорозі додому, заїхав у магазин закупити собі продуктів і вже на виході побачив жінку, яка несла величезні сумки, видно було, як їй важко і я викликався її підвезти. Ми розговорилися, виявилося, що її звати Оксана, недавно розлучилася з чоловіком, той відібрав у неї все, вона перебралася жити у райцентр і тепер орендує тут квартиру. Доводиться обживатися тому й тягне ці сумки, накупила дечого, щоб хоч якось зробити житло затишнішим. Жінка пожалілася, що почувається дуже самотньою, бо ні друзів, ні рідних у неї немає. Про всяк випадок, я лишив їй свій номер, сказав, раптом потрібна буде допомога, то нехай дзвонить.
Пройшло кілька тижнів, я вже й забув про той випадок, аж раптом Оксана подзвонила. Попрохала, ніяковіючи, розставити меблі, які їй передав колишній чоловік. Я сказав, що заїду після роботи. З того часу ми почали спілкуватися частіше, іноді ходили на прогулянки або в обідню перерву пили каву у кафе. Аж якось Оксана пожалілася, що її виселяють з квартири, бо хазяйка її продає. Трохи подумавши, я запропонував їй переїхати до мене. А що, і їй буде де жити й у мене вдома нарешті відчуватиметься жіноча рука. Може нарешті вперше після смерті дружини поїм домашнього борщу, а не зі столової на роботі.
Оксана не довго думала й погодилась. Зібралася швидко, вже за кілька днів ми перевозили її речі. Речей було чимало, довелося двічі їздити, взяла з собою і трохи меблів. Коли ми нарешті все перевели, Оксана окинула хазяйським оком моє подвір’я і сказала мені розбирати та заносити речі, бо їй треба відпочити з дороги. Мене це не збентежило, ну дійсно ж зміна житла, переїзди це може втомлювати. Я почав розбирати речі та розставляти меблі. Після цього я запитав чи будемо вечеряти, Оксана сказала, що їй зле і вона має ще лежати, як хочу можу приготувати щось, щоб було і на неї. Я посмажив яєчню і подумав, що домашній борщ трохи відкладається.
Наступного дня Оксана теж відпочивала, але вже у саду. Попрохала повісити там гамак і весь день лежала з книжкою. Я повернувся з роботи, а вона пожалілася, що отак весь день гарно лежала, навіть ще й не їла і запитала чи не міг би щось приготувати, що вчора дуже смачно у мене вийшло. Я звісно приготував, подумав, що їй треба час, щоб призвичаїтися.
Але далі стало лише гірше, Оксана цілими днями лежала та читала. Говорила, що куховарити у неї не виходить, тільки продукти псує, тому краще я. Прибирати вона теж не хотіла, казала, що у нас в селі надто жорстка вода і вона погано впливає на шкіру її рук, також прохала мене швидше приїздити після роботи, бо надто нудно їй самій вдома бути.
Одного ранку я збирався на роботу готував собі сніданок і на кухню вийшла оскаженіла Оксана, вона кричала і говорила, що я безсовісний надто гучно поводжуся на кухні, не даю їй спати, що це дуже егоїстично і жахливо з мого боку.
На роботу я поїхав дуже збентежений, у власному домі я більше не почувався господарем, ба більше я почувався незваним гостем, який тільки заважає. Я розповів про це колезі й він запропонував зібрати її речі та відвезти на нову орендовану квартиру. Ми знайшли відповідне житло, я запитав у Оксани чи воно її влаштує. Вона дуже обурилася і сказала, що я егоїстичний як усі чоловіки й чиню як її колишній, просто кидаю її напризволяще, але квартиру таки схвалила. Того ж вечора ми з колегою перевезли її речі і я повернувся у свою холостяцьку домівкy.
Я вирішив, що добре мені й самому, не буду більше й спроб робити завести нові стосунки, краще домовлюся, щоб діти частіше приїздили.
