Олег приглядався до сусідки й дивувався, як ще пів року тому він вважав, що знайшов ідеальну особу для спільної оренди квартири. Її педантично-нeвpoтuчнa натура доводила його до кипіння. Все почалося рік тому, коли попередній сусід по квартирі вирішив одружитися та з’їхав. Тоді Олег розпочав пошуки сусіда. Як він нaмyчuвcя у своїх пошуках. Приходили різні люди, деяких Олег не міг витримати навіть під час першої бесіди. Були ще 4 претенденти, які жили місяць-два. Та в усіх було забагато нeпpuйнятнux для чоловіка рис: гучно човгали ногами, смітили, забували вмикати витяжку на кухні. Хотілося ідеального сусіда, як його друг, з яким вони жили ще з часів студентства.
Нарешті після піврічного пошуку, з’явилася вона, ідеальна кандидатура у сусіди. Це була тиха дівчина, дуже охайна, у неї був власний режим, тому вона не шуміла до ночі, завжди прибирала за собою, мила посуд, дотримувалася графіку прибирання, не конфліктувала. Що тут говорити, кандидатура мрії та й годі.
Олег про неї навіть друзям розповідав, а вони жартували, як така ідеальна, то дивись ще не закохайся. Тоді це йому здавалося цілком можливим. Він ще дивувався, чому така гарна та чудова дівчина й досі без пари. Згодом помітив, що і друзів у неї немає. Сусідка весь вільний час проводила вдома. Часто прала, багато прасувала та прибирала. Це виглядало дещо незвично, але що поганого в тому, що людина дбає про чистоту та охайність.
Вперше Олег запідозрив, що щось в сусідці негаразд, коли побачив, як вона після його чергування, почала прибирати квартиру сама, ще раз. Потім те ж саме відбулося з посудом, який уже був помитий. Це не викликало захвату, але й сусідству не заважало, дівчина ж не його самого змусила це все переробити, а просто сама виправила, що було не по її.
Одного разу, Олег витягнув із пральної машини одяг і почав розвішувати його на сушарці у кімнаті. Він спішив, поправ на швидкому режимі, хотів швидше зустрітися із друзями в пабі. Аж раптом почув кроки за спиною, озирнувся і побачив, як сусідка прискіпливо принюхується до випраного одягу. Вона сказала, що так не годиться, надто пахне кондиціонер для прання і варто перепрати знову. Олег обурився і грубо відповів, що не буде цього робити, на що отримав відповідь:
– Ну не можу ж я за тебе все переробляти, пора й самому навчитися щось добре робити з першого разу.
Олег розвісив решту одягу і пішов до друзів. Він розповів їм про цей випадок, але зрештою всі разом прийшли до думки, можливо у людини був невдалий день, всі ми зриваємося. Так це дещо дивно, але ж це лише раз сталося. Але вони помилялися.
Повернувшись додому, Олег побачив, що одяг висить не так і, здається, він був таки виправний повторно. Сусідка, як ні в чому не бувало, сиділа і читала книгу у спільній вітальні.
– Ти що випрала мій одяг ще раз?
– Звісно, а як інакше? Кондиціонер було чути на всю квартиру, ясно ж було, що потрібно перепрати.
Олег мовчки пішов у свою кімнату, зачинився і ліг спати. Зранку він хотів прокинутися раніше за сусідку і піти на роботу, щоб не бачитися з нею. Так і зробив: зранку швидко прийняв душ, навіть каву не пив, вирішив поснідати та випити кави дорогою на роботу.
Увечері вдома Олега чекала дивна розмова із сусідкою, вона сказала, що помітила, як він вранці поспішав і не поснідав, а це неправильно, сніданок дуже важливий для здоров’я.
– Я поснідав дорогою на роботу, – сказав хлопець
– Це дуже шкідливо, ти не знаєш хто і з яких продуктів тобі там готував, та ще й купу грошей коштує.
Сусідка додала, що раптом він зранку не встигає сам приготувати сніданок, вона може готувати одразу на двох.
Такої нав’язливої турботи Олег не відчував навіть від бабусі в дитинстві, а її вважав взірцем примусової опіки. Власне тому, як тільки зміг вибратися з-під її чуйної руки, відразу став жити окремо. Якось вранці сусідка окинула його прискіпливим поглядом і критично зауважила, що у такій сорочці на роботу йти не можна. Без пояснень та зайвих слів, вона встала з-за столу, пішла до Олега в кімнату, повернулася з іншою і почала її прасувати.
– Одягни цю, тобі вона більше пасує і для роботи буде краща, – сусідка простягла здивованому хлопцю сорочку.
Таке нахабство дуже вразило Олега. Він сходив на роботу, взяв собі вихідний, повернувся додому, спакував речі й почав швидко шукати собі іншу квартиру. Хоч як йому подобалося це житло і цей район, але більше він так не міг. Поговоривши з власницею квартири, запевнивши, що повністю розрахувався, сказав, що не може уживатися із сусідкою, а тому виселяється. Вона запропонувала ще один варіант у гіршому районі, але Олег був готовий на все. Так він підселився до одного з тих сусідів, з якими свого часу не міг ужитися.
Та цього разу все було чудово. Звичайна жива людина, коли прибирає, коли ні. Ніхто його більше не контролював, не заходив без дозволу у кімнату та не радив, що одягати, а що ні. Можна було разом потеревенити, залишити посуд в мийці, раптом не хотілося мити прямо зараз. Виявилося от яке воно сусідське щастя.
Пройшло кілька місяців, як сусідка зателефонувала Олегу і сказала, що хоче аби вони знову жили в одній квартирі, бо їй було тяжко знайти собі сусіда.
– Е ні, тепер ти сама шукай, хто буде терпіти твою дивну поведінку і дозволятиме сунути носа куди не слід. Я вже знайшов собі гарного сусіда.
Не всі знайомі Олега розуміли чим так розлютила його поведінка сусідки, адже деяким збоку виглядало ніби вона просто охайна та надто уважна. Йому дорікали, що можна було все розмовою вирішити. Та чоловіку на те було байдуже, він жив щасливим життям і не хотів нічого більше міняти. Лише іноді, коли вони із сусідом вибиралися у найближчий бар, то він міг виголосити тост: за гарне сусідство!
