Олександра завжди боролася за справедливістю. Ні, вона зовсім не була фанаткою чесності та борцем за правду, просто не переносила на дух обман, зраду, підлість. Так з дитинства навчала її жити по законах бабуся, то й у дорослому житті це залишило неабиякий відбиток.
Олександра працювала ветеринаром у приватній клініці. Вона дуже любила тварин змалку, саме тому й вибрала дану професію. Саша завжди говорила, що тварини іноді навіть розумніші, ніж люди. У їхніх очах більше доброти та розуміння.
Це був лише початок робочого дня. До клініки ввійшов не надто охайний чоловік з маленькою собачкою на руках. Він зразу почав вигукувати:
– Агов, де тут всі премудрі лікарі? Швидше рятуйте мого Бонні.
Олександра вийшла зі свого кабінету на ці крики та відразу ж зробила перше зауваження, щоб клієнт одягнув бахіли та маску. Пояснила, що він знаходиться в ветеринарній клініці, де санітарні норми цінуються перш за все. Та чоловік грізно зміряв жінку з ніг до голови та лише незадоволено рявкнув:
– Твоя справа – лікувати тварин, а не розумну тут з себе корчити. Швидко забирай мою собачку та подивися, що з нею.
Та Олександра не збиралася твердо поступатися нахабному чоловіку. Вона ще й заявила, що якщо він не виконає того, що вона попросила, то змушена буде викликати охорону.
Нарешті клієнт таки здався, незадоволено почав витягувати з кишені маску та натягати бахіли на брудні черевики.
Потім Олександра попросила чоловіка заповнити невелику анкету, де мав вписати дані про свою тварину. Знову вибухнув конфлікт:
– Чи тобі не все одно, скільки собаці років, ти що не бачиш, як йому погано?
– Пане, будь ласка, звертайтесь вихованіше до мене та робіть те, що я кажу. В іншому випадку я не оглядатиму собачку.
Олександра добре знала свою роботу та завжди виконувала її по встановленому алгоритму. Чоловік таки зробив все, що веліла йому ветеринар. Лише тоді Олександра взялася оглядати Бонні.
