Трапилась ця історія з моєю співробітницею – тепер вона розповідає і аж плаче від сміху. Два місяці після одруження довелось їм йти на весілля її родички. Іра, так звати колегу, сказала чоловіку, щоб той йшов до ресторану, а вона його зараз наздожене – піде купить квіти швиденько, бо раніше не вдавалось.
Так от, заходить Іра з квітами до ресторану, шукає Олексія – ніде немає. Запитує знайомих, родичів – ніхто його не бачив. Тут жінка вирішила зателефонувати, де подівся її чоловік.
– Ну де ти ходиш, тут вже починають вітати молодят, а я стою з тим букетом сама?
– А я вже кинув у скриньку конверт, сиджу їм салат. А ти де, бо я тебе не бачу?
– Який салат, за столом нікого нема.
– Та як нема, якщо вже всі посідали, ти де ходиш?
І тут Іра розуміє, що щось не так. Поряд був ще один зал, де також святкували весілля. Вона зайшла туди і там вже застала чоловіка, який наминав за дві щоки і весело спілкувався з гостями. Коли Іра підійшла і пояснила йому, що він не туди пішов – Олексій аж почервонів.
Довелось йти до молодят і все їм пояснювати. Було соромно, але ж потрібно було забрати конверт з грошима, який повинні були отримати інші наречені.
Тоді Ірі було не до сміху, а зараз вона постійно нагадує цей випадок Олексію, хоч пройшло вже понад шість років.
